ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №820/9132/13-а
касаційне провадження №К/9901/4214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 (суддя - Бадюков Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Сіренко О.І., Любчич Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (далі - Товариство) до Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0000202200, № 0000212200; № 0000222200.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що висновки перевірки про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро-Крокус", результати якої оформлені актом № 17/20-29-22/37525412 від 12.07.2013, на підставі якого Інспекцією було прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро-Крокус" підтверджене належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що надані зазначеним контрагентом товари (роботи та послуги) були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0000202200, № 0000212200; № 0000222200.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Агро-Крокус" були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а висновок Інспекції про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.03.2014 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту та валових витрат суми по товарам, отриманим від ТОВ "Агро-Крокус", з причин відсутності підтвердження господарських операцій, оскільки у контрагента Товариства відсутні власні, орендовані, одержані по договорам лізингу закріплених за підприємством на праві господарського відання, складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, в яких проводилася господарська діяльність, тобто не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.
Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 13.09.2019 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 17.09.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ "Агро-Крокус" за період з 01.07.2012 по 31.01.2013, за результатами якої складений акт від 12.07.2013 № 17/20-29-22/37525412, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 718 379,00 грн, у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 587 281,00 грн, за 4 квартал 2012 року в сумі 131 098,00 грн; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 101 323,00 грн., у тому числі за серпень 2012 року на суму 101 323,00 грн. та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 54 001,00 грн. за січень 2013 року.
Згідно з висновком цього акту Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту та валових витрат суми по товарах, отриманих від постачальника ТОВ "Агро-Крокус", оскільки згідно акту Основ`янської МДПІ м. Харкова від 19.03.2013 № 343/221/37459942 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Агро Крокус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січня 2012 року - січень 2013 року" у вказаного суб`єкта господарювання відсутні необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна тощо.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013: № 0000222200 про зменшення Товариству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 718379,00 грн; № 0000212200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 151984,50 грн, в тому числі 101323,00 грн за основним платежем та 50661,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000202200 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54001,00 грн.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.