ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №804/5384/13-а
касаційне провадження №К/9901/3452/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС, який є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 (суддя - Власенко Д.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді - Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Ерлан" (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - Інспекція), третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 № 0000508814, № 0000498814; № 0000488814.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 05.12.2012 № 541/17-0/24616119, на підставі висновків якої Інспекцією були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей (дерев`яних піддонів) у ФОП ОСОБА_1, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності. Також позивач посилався на те, що висновки Інспекції про нереальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагента позивача та його контрагентів, які містять висновки про порушення законодавства такими контрагентами.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11.07.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 № 0000508814, № 0000498814; № 0000488814.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а висновок Інспекції про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.05.2014 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що у товарно-транспортних накладних містяться неправдиві відомості, а також проведеним ДПІ у м. Чернігові ДПС аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ФОП ОСОБА_1 . встановлено відсутність у вказаного суб`єкта господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 13.09.2019 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 17.09.2019.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції від 15.12.2017) у справі здійснено процесуальне правонаступництво позивача, а саме: замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби його правонаступником Офісом великих платників податків ДФС, що підтверджується новою постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів ДФС" від 30.03.2016 № 247 та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.12.2016.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 та з 01.01.2012 по 31.05.2012, за результатами якої складений акт 05.12.2012 № 541/17-01/24616119, за висновками якого Товариством були порушені вимоги підпункту 135.1.4 пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 з урахуванням норм підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року, у сумі 128744,00 грн, занижено податок на прибуток у декларації за півріччя 2012 року у загальній сумі 186672,00 грн, у тому числі: за 1 квартал 2012 року на суму 62610,00 грн.; за 2 квартал 2012 року на суму 124062,00 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, з урахуванням норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України завищено суми від`ємного значення з податку на додану вартість: у липні 2011 року на суму 5852,00 грн; у серпні 2011 року на суму 5852,00 грн; у березні 2012 року на суму 27104,00 грн; у травні 2012 року на суму 53706,00 грн.
Згідно з висновком цього акту Товариство безпідставно сформувало свої дані податкового обліку за наслідками нікчемних господарських операцій із ФОП ОСОБА_1, оскільки згідно актів документальних позапланових перевірок з питань правильності визначення податкового зобов`язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 від 09.10.2012 № 1981/17/2544902695 та від 31.10.2012 № 2298/17/2544902695, проведених ДПІ у м. Чернігові ДФС, вбачається відсутність у вказаного суб`єкта господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна тощо.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000508814 від 20.12.2012, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92514,00 грн; № 0000498814 від 20.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем 186672,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 93336,00 грн; № 0000488814 від 20.12.2012, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 128744,00 грн.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.