ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №500/2733/18
адміністративне провадження №К/9901/19964/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Білоус О. В., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника позивача - Мартинюка Т. Б.,
представника відповідача - Рацина Р. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (суддя Баб`юк П. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (судді Ільчишин Н. В., Гуляк В. В., Довгополов О. М.) у справі № 500/2733/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
13 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" (далі - ТОВ "Агро Оптімус") звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) від 13 липня 2018 року №0006541401, яким збільшено на 3552923,75 грн суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та №0006571401, яким зменшено на 170392,00 грн від`ємне значення податку на додану вартість (далі - ПДВ).
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що первинні документи підтверджують фактичний рух активів (соєва олія) від контрагентів до нього, а також показують зміну грошових зобов`язань (рух коштів) між сторонами договорів. Жодних порушень законодавства при складанні цих документів під час проведення перевірки ГУ ДФС в Тернопільській області не виявлено.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, позов задовольнив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС в Тернопільській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
ТОВ "Агро Оптімус" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що протягом 2017-2018 років між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конад Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Пріоріті", Товариством з обмеженою відповідальністю "Астелайт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані Груп" укладено договори поставки олії соєвої.
На виконання умов цих договорів зазначені товариства поставляли позивачу товар (соєва олія); передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно з видатковими накладними; з метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ "Агро Оптімус" укладались договори перевезення; оскільки в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, то складались міжнародні товарно-транспортні накладні; позивачем оплачено кошти за поставлений товар; за наслідками здійснення господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди на підставі складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних його контрагентів.
Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 26 червня 2018 року № 1765/19-00-14-01/40318113, згідно з якими позивач порушив вимоги: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5, 21 П(С)БО "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153), внаслідок чого занизив на 2842339,00 грн податок на прибуток; пунктів 44.1, 44.2, статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704), пунктів 4 та 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289), внаслідок чого завищив на 3080993,00 грн нарахування з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а також завищив на 170392,00 грн суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що матеріали справи містять всі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами; за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установленому порядку; позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій за договорами поставки соєвої олії були зареєстровані як платники податків.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі відповідають з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.