ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №804/15455/15
адміністративне провадження №К/9901/32463/18
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), у якому просив: скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00317 від 05.05.2015; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним було надано у повному обсязі документацію для митного оформлення товару, придбаного за зовнішньоекономічним контрактом, також за вимогою митного органу були надані витребувані документи у повному обсязі, проте відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015 року. При винесенні рішення щодо визначення митної вартості товарів відповідачем порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, тоді як позивач діяв на підставі контракту та наданої специфікації, а тому митне оформлення товарів потрібно було визначити за ціною контракту та специфікації до нього. У зв`язку з цим позивач просить визнати недійсним зазначене рішення та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00317 від 05.05.2015.
Рішення судів обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо зрівняння вартості раніше імпортованого товару позивача із вартістю імпортованого товару в розрізі даної справи не може бути підставою для прийняття ним спірного рішення про коригування митної вартості, з огляду на те, що його ціна такого товару на світовому ринку в доларовому еквіваленті знизилась. Наслідком чого, ціна, яка вказана в міжнародному контракті є вірною та відповідає дійсній меті домовленостей позивача та його контрагента-нерезидента. Неналежно оформлені супроводжуючі документи такого договору (ТТН, експортні документи Держави-нерезидента та інше) не можуть бути підставою для сумнівів Митниці в дійсній вартості завезеного товару позивача, з розміру якого визначаються митні платежі.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій не надали належного правового значення виду товару, який завозиться позивачем та наданий ним до розмитнення, а саме її основної складової (Fe), кількість якої в об`ємі однієї одиниці впливає на формування ціни одиниці такого товару загалом. При цьому, суди не надавали правого значення обставинам доставки даного товару та її ціни, яка у відповідності до приписів митного законодавства складає структуру ціни імпортованого товару, з якої визначається розмір митних платежів. В цьому випадку судами не досліджувався рух товару від його виробника, який є по факту його продавцем до покупця - позивача. Крім того, не виявлені розбіжності щодо обсягу коштів, які були сплачені позивачем в ціні придбаного ним товару в контрагента-нерезидента, а саме обсягу виручки яка були направлена через SWIFT переказ, вказаної загальної суми в Сертифікації та суми вказаної в митній декларації. Також Митниця зазначає, в цьому ж проміжку часу (протягом календарного місяця) позивачем був ввезений ідентичний товар на підставі того самого контракту, що і у даній справі, по такій же специфікації, питання визначення митної вартості якої також була предметом судового дослідження, в якому Вищий адміністративний суд України визначився із законними діями Митниці щодо зміни вартості товару в бік збільшення, на майже, однакову кількість грошових одиниць як і у даній справі.
В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у даній справі (покупець) 20.12.2013 було укладено зовнішньоекономічний контракт №13-2342-12 з компанією "Открытое акционерное общество "Стойленский горно-обогатительный комбинат", (продавець), в межах якого з урахуванням додаткових угод та специфікації №18 від 15.04.2015 продавцем 05.05.2015 на умовах поставки СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці, відповідно до правил Інкотермс 2000, було здійснено поставку товару - концентрат залізорудний агломераційний з вмістом FE2O3 66,3%, 66,4% в кількості 19700 метричних тон, на митну територію України. З метою здійснення митного оформлення товару позивачем (покупець за контрактом) було подано відповідачу митну декларацію №110100000/2015/003211 від 05.05.2015, у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом - ціною контракту та додатків до нього, на рівні 1850 рублів РФ за одну метричну тону (1,856558 рублів РФ за 1 кг.).
З метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості задекларованого товару ним було надано митному органу: - зовнішньоекономічний контракт № 13-2342-12 від 20.12.2013; - додаткова угода № 1 від 11.02.2014 р.; - додаткова угода № 2 від 22.10.2014; - додаткова угода № 3 від 24.12.2014; - додаткова угода № 4 від 24.12.2014; - специфікація № 18 від 15.04.2015р.; - рахунок-фактура (інвойс) № 2115002581 від 20.04.2015 р.;.- рахунок-фактура (інвойс) № 2115002601 від 21.04.2015; - рахунок-фактура (інвойс) № 2115002633 від 22.04.2015; - рахунок-фактура (інвойс) № 2115002655 від 23.04.2015; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 04.02.2015; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 13.02.2015, а також транспортні документи, незважаючи на те, що відповідно до обраних у контракті умов поставки транспортна складова митної вартості товару входить до ціни товару визначеної умовами контракту, та документи які підтверджують та визначають якісні характеристики задекларованого товару, країну його походження та інше.
Під час проведення перевірки митної вартості задекларованого позивачем товару митним органом при візуальному контролі документів виявлено певні ознаки ризиковості операції та сформовано профіль ризику - можливе заниження митної вартості товару, та декларанту запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що його було письмово повідомлено та запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару, але декларант (позивач) у письмовій формі, відповідним листом, повідомив про неможливість надання додаткових документів.
За результатами розгляду наданих позивачем з метою митного оформлення задекларованого за вищенаведеною ВМД товару відповідачем у справі було прийнято рішення про коригування митної вартості №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015, якими у зв`язку з наявністю розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митну вартість задекларованого позивачем товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів ( з урахуванням наявної у митного органу інформації МД №110010000/2015/020301 від 13.03.2015 та №110010000/2015/020288 від 13.03.2015) до 2,8498 рублів РФ за 1 кг., та у зв`язку з прийняттям цього рішення відповідачем також було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015.
У подальшому задекларований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією № 110010000/2015/003213.
Крім цього, позивач, який не погодився з визначеною відповідачем митною вартістю задекларованого ним за ВМД №110100000/2015/003211 від 05.05.2015 товару, звернувся до відповідача з листом щодо надання додаткових документів та для перегляду рішень про коригування митної вартості, але відповідач листом від 14.07.2016 повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду прийнятих ним рішень про коригування митної вартості.
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суди резюмували про не допущення позивачем вимог Митного кодексу України, з урахуванням дійсної ціни придбаного позивачем товару, питання щодо розмитнення якого є предметом даного судового розгляду.
Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про незаконність картки відмови та рішення про коригування митної вартості Митниці передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана