ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №328/3607/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13842/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №328/3607/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області
про визнання дій суб`єктів владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року (у складі головуючого судді Погрібної О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року (у складі колегії: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Іванова С.М. Шлай А.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в м. Токмак та Токмацькому районі Запорізької області (далі також - відповідач), в якому просив:
визнати незаконними та неправомірними Розпорядження № 122331 від 23 грудня 2011 року з розрахунком 3 від 01 січня 2012 року, Розпорядження № 122331 від 28 березня 2012 року, Розпорядження на перерахунок з 01 липня 2012 року, Розпорядження на перерахунок пенсій з 01 грудня 2012 року та Розпорядження на перерахунок пенсії з 01 грудня 2013 року та дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області за період часу з 01 січня 2012 року по 31 липня 2015 року, якими було допущено порушення законних прав та інтересів щодо невірною обчислення та фактичного зменшення позивачеві щомісячної державної пенсії, призначеної, як ліквідатору 1 категорії ЧАЕС, інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із впливом аварії на ЧАЕС, не виходячи із правильного розрахунку у відповідності до вимог положень статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон 796-12) та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області прийняти законне та правомірне рішення у вигляді Розпорядження та вчинити дії щодо законного та правомірного обчислення, перерахунку державної пенсії ОСОБА_2 із застосуванням правильного коефіцієнту заробітку, починаючи з 01 січня 2012 року беручи за основу мінімальний середньомісячний заробіток за фактично безперервно відпрацьовані позивачем 31 календарний день у двох місяцях за період часу з 17 грудня 1986 року по 17 січня 1987 році в сумі 1 756 крб. 00 коп. та у відповідності до вимог положень статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон 796 - 12) та Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і здійснити виплату за вирахуванням раніше сплаченої в неповному обсязі щомісячної державної пенсії й продовжувати такі довічні виплати в подальшому;
стягнути на користь позивач з Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області грошову суму у розмірі 141 279,80 грн., в рахунок відшкодування позивачу завданої з вини відповідача його незаконними та неправомірними рішенням та діями майнової шкоди за період часу з 01 січня 2012 року по 31 липня 2015 року, яка полягала в різниці між фактично виплаченою позивачу державною пенсією у зменшеному розмірі та не донарахованої та не виплаченої позивачу щомісячної державної пенсії ліквідатора 1 категорії ЧАЕС, інваліда 2 групи слідок захворювання, пов`язаного із впливом аварії на ЧАЕС, розраховану відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон 796-12) та Постанови КМУ № 1210 від 23. 11. 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 15 лютого 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №328/3607/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 09 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу №328/3607/15-а та призначив її до розгляду ухвалою від 18 вересня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 вересня 2019 року.
Разом з касаційною скаргою було подано клопотання про участь в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом II групи захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, вкладкою до посвідчення № НОМЕР_2, у зв`язку з чим йому була призначена пенсія відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 цього ж Закону.
Відповідно до довідки Токмацького АТП 33027 № 21 (без дати), ОСОБА_1 з 17 грудня 1986 року по 17 січня 1987 року знаходився у відрядженні на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в якості водія, з тарифною ставкою 0,754 коп. У зв`язку з роботою вахтовим методом, позивачу надані 28 днів відпочинку без оплати.
При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дані, які містяться у довідці № 21, виданої Токмацьким АТП 33027, містять неправдиві або недостовірні відомості. Крім того, правильність внесення до вищевказаної довідки кількості днів, відпрацьованих в зоні відчуження та факту проведення робіт вахтовим методом позивачем за весь час перебування на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Токмак та Токмацькому районі Запорізької області, а саме з 23 січня 1995 року, сумніву не піддавались та не оскаржувались.
Згідно з довідкою № 71 від 17 серпня 2015 року про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ПАТ "Токмацьке автопідприємство 12308", заробіток ОСОБА_1, який враховується при обчисленні пенсій, склав 0,01756 (нуль гривень 1756 копійок), при цьому заробітна плата за грудень 1986 року складає 0,00758 грн., за січень 1987 року складає 0,00998 грн.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2009 року у справі № 2-а-103/2009, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмак про визнання неправомірною відмови в перерахунку державної та додаткової пенсії, зобов`язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії задоволений повністю. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Токмак в Запорізькій області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності із статтями 49, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в місті Токмак Запорізької області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, починаючи з 22 січня 2008 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з 01 січня 2014 року по серпень 2014 року державну пенсію по інвалідності йому було виплачено відповідно до вищевказаного судового рішення, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, з урахуванням раніше виплачених сум.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права відмовлено в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до твердження позивача з приводу неправильності розрахунку його пенсії, а саме неврахування кількості відпрацьованого вахтовим методом періоду з 17 грудня 1986 року по 17 січня 1987 року.
11 березня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 року, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам другої групи - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI"Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.