ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №808/3092/17
адміністративне провадження №К/9901/20836/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №808/3092/17
за позовом Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№ 99)"
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,
за касаційною скаргою Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№ 99)"
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (у складі головуючого судді Лазаренка М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (у складі колегії: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Божко Л.А., Іванова С.М.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, Державна установа "Біленьківська виправна колонія (№99)", звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами від 19 вересня 2017 року № 277, якою позивачу визначено суму штрафу у розмірі 352 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем допущено порушення вимог трудового законодавства в частині недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, які в ході судового розгляду не спростовані, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірну постанову про накладення штрафу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 23 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №808/3092/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 вересня 2019 року.
Разом із касаційною скаргою позивачем заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного суду від 18 вересня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що 14 серпня 2017 року до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшов лист Запорізької місцевої прокуратури № 2, в якому зазначено про проведення перевірки додержання вимог законодавства про оплату та охорону праці адміністрацією Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)".
18 серпня 2017 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 1049, яким наказано забезпечити організацію та проведення інспекційного відвідування Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)" з питань додержання законодавства про працю.
У період з 19 серпня 2018 року по 28 серпня 2017 року співробітниками ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено перевірку додержання Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки №08-18-0570/0113.
Так, за результатами проведеної перевірки встановлено:
- порушення статті 106 КЗпП України, статті 12 Закону України "Про оплату праці", зокрема, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі годинної ставки:
Водночас, згідно статті 12 Закону України "Про оплату праці" оплата праці за роботу в надурочний час є мінімальною державною гарантією.
За травень 2017 року норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні становить 159 годин, з урахуванням ставки 0,25 згідно штатного розпису підприємства Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)" норма тривалості робочого часу за травень 2017 року становить 39,75 годин, але згідно табеля обліку робочого часу засуджених за травень 2017 року двірник ОСОБА_1, нарядчик ОСОБА_2, різник хлібу ОСОБА_3, старший пекар ОСОБА_4, робочий їдальні ОСОБА_5, пекар ОСОБА_6, старший кухар ОСОБА_7, робочий їдальні ОСОБА_8, робітник крамниці ОСОБА_9, комірник ОСОБА_10, банщик ОСОБА_11 відпрацювали 40 годин. Робота в надурочний час (0,25 годин) за травень 2017 року не нарахована та не виплачена на день інспектування, що підтверджено відомостями про заробітну плату засуджених за травень 2017року та наданою бухгалтерською довідкою Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)".
За липень 2017 року норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні становить 168 годин, з урахуванням ставки 0,25 згідно штатного розпису Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)" норма тривалості робочого часу за липень 2017 року становить 42 години. Але згідно табеля обліку робочого часу засуджених за липень 2017 року двірник ОСОБА_1, нарядчик ОСОБА_2, різник хлібу ОСОБА_3, старший пекар ОСОБА_4, робочий їдальні ОСОБА_5, пекар ОСОБА_6, старший кухар ОСОБА_7, робочий їдальні ОСОБА_8, робітник крамниці ОСОБА_9, банщик ОСОБА_11 відпрацювали 43 години. Робота в надурочний час (1 година) за липень 2017 року не нарахована та не виплачена на день інспектування, що підтверджується відомостями про заробітну плату засуджених за липень 2017 року та підтверджено наданою бухгалтерською довідкою Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)";
- порушення частини п`ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці":
під час проведення виїзного інспектування Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)" з вибіркових даних виявлено, що індексація заробітної плати за червень та липень 2017 року не виплачена ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9
Згідно листа Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства Юстиції України №214/Е від 24 січня 2017 року з 01 січня 2017 року підвищено оклад (тарифну ставку), тому "базовий" місяць для індексації заробітної плати засуджених є січень 2017 року.
Відповідно до "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" № 1078 від 24 листопада 2016 року, уперше право на індексацію зарплати коефіцієнт 3,7% у працівників з оплатою ЄТС виникло у червні 2017 року, оскільки індекс споживчих цін за лютий-квітень перевищив встановлений поріг індексації і склав 103,7% (1,01*1,018*1,009)";
- порушення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078: індексація заробітної плати засуджених здійснена несвоєчасно.
Так, індексація заробітної плати засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9 за червень та липень була нарахована 21 серпня 2017 року. Однак, згідно чинного законодавства, індексація заробітної плати нараховується в тому ж місяці, за який проводилась індексація.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі висновків акту перевірки, 28 серпня 2017 року головним державним інспектором Демченко А.В. винесено припис №08-18-0570/0113/0059, яким зобов`язано у строк до 28 вересня 2017 року усунути порушення виявлені в акті перевірки.
Крім того, 19 вересня 2017 року ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу №277, якою до позивача, на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 352 000грн.
Позивач, не погоджуючись з притягненням його до відповідальності, звернувся з адміністративним позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено в задоволені позовних вимог. Зокрема, зазначає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, критично оцінили такий доказ як наказ начальника Біленьківської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№ 99) від 30 грудня 2016 року № 570/аг-16 "про встановлення шестиденного робочого тижня" для засуджених".
При розгляді даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивачем неодноразово наголошувалося на наявність наказу від 30 грудня 2016 року № 570/аг-16, про те, що даний наказ було доведено до відома як співробітників, та і до засуджених, залучених до праці. До того, позивач діяв відповідно до порядку та у спосіб, визначений Правилами внутрішнього трудового розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2014 року № 1656/26433.
З приводу застосування бухгалтерських довідок, якими нібито підтверджується виявлені відповідачем порушення, то позивач зазначити, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, приймаючи рішення, помилково посилались на них як на докази, оскільки ці довідки на переконання позивача не можуть вважатися доказами в розумінні статей 73-76 КАС України.
Позивач вважає, що надані відповідачем вищевказані бухгалтерські довідки, які надіслані відповідачу у спосіб, не встановлений законом, зокрема, не відповідають ані за формою, ані за змістом, не узгодженні з керівництвом колонії, підписані лише головним бухгалтером ОСОБА_13, яка на час розгляду справи в суді першої інстанції вже не працювала в колонії, а значить ці документи не є належними та допустимими доказами. Про дані факти представниками позивача було наголошено, але суди попередніх інстанцій проігнорували їх та прийняли незаконні рішення.
Позивач зазначає, що відповідно до календарного робочого часу, фактична норма не завжди співпадає із затвердженим лімітом робочого часу для засуджених з тим, щоб загальна тривалість робочого часу за обліковий період - рік, не перевищувала норму тривалості робочого часу відповідно до законодавства.
Працюючі засуджені не перевищили норму робочого часу встановлену законодавством. Позивач також звертає увагу суду касаційної інстанції, що претензій до адміністрації установи, щодо умов та тривалості робочого часу вказані засуджені не мають, що підтверджується їхніми заявами.
Позивач зазначає, що позиція відповідача, а згодом й суду першої інстанції ґрунтувалися на листі Мінсоцполітики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік".
Проте, позивач вважає, що суд першої інстанції не повинен був приймати до уваги наведену позицію відповідача, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, а норми тривалості робочого часу за травень і липень 2017 року працюючих засуджених не суперечать приписам статей 50, 52, 53 КЗпП України.
Позивач також вважає, що колонія не може бути притягнута до юридичної відповідальності за недотримання листа Мінсоцполітики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік". При одночасному дотримані приписів статей 50, 52, 53 КЗпП України.
З приводу індексації заробітної плати засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9 за червень та липень 2017 року, то позивач визнає, що вона була виплачена 21 серпня 2017 року, згідно із платіжним дорученням від 21 серпня 2017 року № 714, але ця затримка сталася у зв`язку із тим, що установа фінансується із державного бюджету, а заробітна плата працюючих виплачується тільки за рахунок спеціального фонду установи.
Посилається позивач і на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, зазначає, що при наданні пояснень представником позивача, судді постійного його перебивали, задавали питання, забігаючи наперед, діяли упереджено, а саме судове засідання розпочалося із затримкою на одну годину.
Також позивач посилається на неправильну оцінку судом апеляційної інстанції експертного висновку позасудового дослідження від 20 березня 2019 року № 6826/6827-18, а саме, на думку позивача, висновки експертного дослідження підтверджують те, що позивачем не перевищувалися граничні норми робочого часу.
19 серпня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відзив відповідач мотивує тим, що доводи касаційної скарги позивача є необґрунтованими та зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити перевірку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 341 КАС України.
Відповідач зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є суперечливими, їх оцінку було здійснено судом першої та апеляційної інстанцій. Позивач в ході судового розгляду не ставив під сумнів дійсність доказів наданих відповідачем, так само і відповідач не ставив під сумнів дійсність доказів наданих позивачем до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи було оскаржуване рішення Головного управління Держпраці у Запорізькій області прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані "Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).
За приписами пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невинних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту - інформації ДФС та її територіальних органів про факти порушень законодавства.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку №295).
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).
За приписами пункту 11 Порядку №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).
Згідно із пунктом 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.