ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
м.Київ
справа №520/1919/19
адміністративне провадження №К/9901/19783/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (суддя: Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (судді: Гуцал М.І., Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі №520/1919/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка" про стягнення коштів,
в с т а н о в и в :
26 лютого 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка" про стягнення частини чистого прибутку (доходу) до бюджету у сумі 34 188 901 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неможливість застосування строків звернення до суду, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до спорів, пов`язаних із стягненням несплаченої частини чистого прибутку, оскільки таке стягнення по суті є стягненням заборгованості зі сплати обов`язкового платежу, відмінного від податків та зборів, а отже, застосуванню підлягає загальний строк позовної давності, визначений податковим законодавством, - 3 роки.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що наведені у ньому заперечення жодним чином не спростовують обставини та підстави, на які посилається касатор. Наголошує на тому, що судами в порушення прав контролюючого органу здійснено помилкове тлумачення норм чинного законодавства, що унеможливлює стягнення заборгованості в законному порядку та підриває засади державної економічної політики України.
В ході підготовки справи до розгляду позивачем також було заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки на, його думку, відсутність єдиної правової позиції на рівні судів різних інстанцій свідчить про наявність виключної правової проблеми. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на низку судових проваджень у аналогічних справах, при вирішенні яких судами було застосовано строки позовної давності в 3 роки.
Перевіривши доводи та обґрунтування заявленого вище клопотання, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав до його задоволення, з огляду на недоведення позивачем наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в жодному із наведених до прикладу проваджень судами не вирішувалось питання строків звернення контролюючого органу до суду із позовними вимогами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом слугувала несплата Державним підприємством "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г.Шевченка" частини чистого прибутку (доходу) за період з ІІ кварталу 2017 року по ІІ квартал 208 року у загальній сумі 34188901 грн.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.
Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України.
Так, відповідно до частини 1 статті11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №185-V), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.