ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №816/5038/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4042/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Єресько Л.О. від 13.11.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курило Л.В., суддів: Русанової В.Б., Присяжнюк О.В. від 20.01.2014 у справі №816/5038/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" (далі- позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач/податковий орган/КОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.06.2013 №0004642301/69, від 22.07.2013 №0004632301/68, №0004652301/70, №0004662301/71.
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "Технорес", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Будмонтажпроект -ХХІ", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Ера -2008", Підприємством "Спецбуд - Інвест" Світловодської місцевої організації інвалідів "Злагода" за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.
Товариство не погодилось із рішеннями відповідача про заниження податкових зобов`язань та збільшення сум від`ємного значення за господарськими операціями із зазначеними контрагентами й послалося на необгрунтованість висновків акту перевірки від 16.10.2012 №4011/22-209/3398928, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.06.2013 №0004642301/69, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 724,00 гривень; від 22.07.2013 №0004632301/68, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 820,75 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 207 317,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 503,75 гривень; №0004652301/70, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 124 539,25 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 108 907,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15 632,25 гривень; №0004662301/71, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26 092,00 гривень.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2014 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами щодо придбання товарів та послуг є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується наданими первинними документами, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі відповідач посилається на нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, а також наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обгрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.10.2012 по 09.10.2012 посадовими особами податкового органу на підставі направлень від 28.09.2012 №05000/005000 та №4098/004098, наказів КОДПІ від 28.09.2012 № 2310 та від 08.10.2012 № 2396 згідно із підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Планета 3" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 у зв`язку з постановою слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області.
Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 встановлено їх завищення всього у сумі 863 037,00 гривень, у тому числі за 3 квартал 2009 року - в сумі 23 333,00 гривень, за 2 квартал 2010 року - в сумі 175 417,00 гривень, за 3 квартал 2010 року - в сумі 312 627,00 гривень, за 1 квартал 2011 року - в сумі 221 200,00 гривень, за 3 квартал 2011 року - в сумі 130 460,00 гривень, які було сформовано за наслідками фінансово-господарських операцій з придбання запасних частин, комплектуючих для залізничних кранів, а також послуг по ремонту залізничних кранів.
У акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ "Планета 3" та контрагентами - ТОВ "Технорес", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Будмонтажпроект -ХХІ", ПП "Полімер Форт", ТОВ "Ера -2008", Підприємством "Спецбуд - Інвест" Світловодської місцевої організації інвалідів "Злагода" не мали реального характеру, були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту .
За наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 16.10.2012 № 4011/22-209/33989286, яким зафіксовано порушення ТОВ "Планета 3": пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213 150,00 гривень, у т.ч. за 3 квартал 2009 року - в сумі 5 833,00 гривень, за 2 квартал 2010 року - в сумі 43 854,00 гривень, 3 квартал 2010 року - в сумі 78 157,00 гривень, за 1 квартал 2011 року - в сумі 55 300,00 гривень, за 3 квартал 2011 року - в сумі 30 006,00 гривень; пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 724,00 гривень, у т.ч. за 1 квартал 2012 року - в сумі 11 724,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 148 587,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, з урахуванням актів позапланових перевірок на загальну суму 28 083,00 гривень, у т.ч. по періодах липень 2009 року - в сумі 19 991,00 гривень, квітень 2011 року - в сумі 26 092,00 гривень.
На підставі вищевказаних висновків перевірки КОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 20.06.2013 №0004642301/69, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 11 724,00 гривень;
- від 22.07.2013 № 0004632301/68, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 820,75 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 207 317,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 503,75 гривень;
- від 22.07.2013 №0004652301/70, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 124 539,25 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 108 907,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15 632,25 гривень;
- від 22.07.2013 № 0004662301/71, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26 092,00 гривень.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон №334/94-ВР)
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями ПК України, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР).
Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а")