ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2019 року
Київ
справа №815/6084/14
адміністративне провадження №К/9901/9504/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року (головуючий суддя-Марин П.П.)
та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді - Джабурія О.В., Крусян А.В.)
у справі №815/6084/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анікс - Плюс"
до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.10.2014 №0003792203 та №0003802203,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Анікс - Плюс" (далі - Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів Одеської області (далі - ДПІ в Овідіопольському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.10.2014 №0003792203 та №0003802203.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення Товариством своїх податкових зобов`язань та помилковість висновків контролюючого органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК "Гефест Альянс".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.10.2014 №0003792203 та №0003802203.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані Товариством первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не надано жодної оцінки доводам контролюючого органу про наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, а також не взято до уваги пояснення засновника та директора ТОВ "БК" "Гефест Альянс"" ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
25 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 26.09.2014 по 02.10.2014 на підставі наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.09.2014 № 569 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та згідно службової записки посадовими особами контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Анікс-Плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ "БК" "Гефест Альянс"" за період лютий, квітень, серпень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 09 жовтня 2014 року № 1619/15-21-22-03/33089583 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижена сума податку на додану вартість по періодам: лютий 2013 року- 53 500, 00 грн, квітень 2013 року - 76 630, 00 грн, серпень 2013 року - 50 333, 33 грн;
- п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 171 440 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014:
- №0003802203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 180 463 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90 232 грн (том 1 а.с. 24);
- № 0003792203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 171 440 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 85 720 грн (том 1 а.с. 25).
Контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між Товариством та його контрагентом - ТОВ "БК" "Гефест Альянс"" не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.