ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №815/1778/14
адміністративне провадження №К/9901/5526/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Балан Я.В. від 02.06.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів: Джабурія О.В., Шляхтицького О.І. від 23.07.2014 у справі №815/1778/14 за позовом Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
В березні 2014 року Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" (далі - позивач/Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2013р., якими визначено штраф за порушення граничних строків сплати сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість №0006011502 в розмірі 75 141,48 гривень, № 0006021502 в розмірі 20576,44 гривень; №0006031502 в розмірі 1000,00гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство зазначало, що в порушення вимог статті 116 Податкового кодексу України відповідачем двічі нараховано та застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1000,00гривень за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов`язання в сумі 5000,00 гривень (податкові повідомленя-рішення №№0006011502, 0006031502). Вказувало, на наявність ряду неточностей (суми грошових зобов`язань, які зазначені в додатках до акту перевірки не співвідносяться з сумами, вказаними в деклараціях позивача з податку на додану вартість), які призвели до визначення неправильних сум штрафних санкцій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими позивачем платіжними документами не підтверджено своєчасне виконання обов`язку платника щодо погашення самостійно визначених узгоджених зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки під час сплати до бюджету сум податку підприємством не враховувались уже існуюча заборгованість, суми нарахованої пені за раніше прострочену сплату зобов`язання, що свідчить про порушення позивачем встановленого статтею 57 Податкового кодексу України строку сплати узгоджених зобов`язань.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з підстав, що вже зазначались в позовній заяві, апеляційній скарзі, й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обгрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2013 року старшим державним податковим інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області проведено камеральну перевірку на предмет порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 581/15-02.
Вказаним актом встановлено порушення позивачем термінів сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2013:
№ 0006011502, яким зобов`язано Підприємство сплатити штраф розмірі 20% суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 75 141,48 гривень;
№ 0006021502, яким зобов`язано Підприємство сплатити штраф у розмірі 10% суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20 576, 44 гривень;
№ 0006031502, яким зобов`язано Підприємство сплатити штраф розмірі 20% суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1000,00 гривень.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Головного управління Міндоходів в Одеській області та Міністерства доходів і зборів України, однак рішеннями про результати розгляду скарг, останні залишені без задоволення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суми податку та збору в порядку та строки, визначені цим кодексом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених пунктами 54.3.1 - 54.3.6 статті 54 ПК України.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).