ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач, скаржник) - Старчик А.А. (адвокат, свід. від 30.08.2016 № 5810/10),
відповідача - комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі - Підприємство, відповідач) - Радигін Є.С. (адвокат, свід. від 27.05.2011 № 970),
розглянув касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України",
на рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2019 (суддя Буракова А.М.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (головуючий - суддя Фоміна В.О., судді: Білоусова Я.О. і Шевель О.В.)
зі справи № 922/3635/18
за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України"
до Підприємства
про стягнення 14 252 213, 75 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства про стягнення боргу у сумі 14 252 213,75 грн, з яких: основний борг становить 13 632 716,18 грн, пеня - 187 837,21 грн, 3 % річних - 224 327,40 грн, інфляційні втрати - 207 332,96 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов договору про постачання природного газу від 15.09.2017 №1141/1718-ТЕ-32 у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019: відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до Підприємства про стягнення основного боргу у сумі 11 938 552,23 грн, пені у сумі 187 837,21 грн, 3% річних у сумі 224 327,40 грн, інфляційних втрат у сумі 207 332,96 грн; закрито провадження у справі в частині позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" до Підприємства про стягнення основного боргу у сумі 1694163,95 грн.
2.2. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: сума основного боргу у розмірі 11 938 552,23 грн була сплачена відповідачем до подання позивачем позову, а тому у стягнені вказаної суми позивачу відмовлено; у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 694 163,95 грн. суд закрив провадження у справі, оскільки названа сума боргу була сплачена відповідачем після подання позивачем відповідного позову; підстави для стягнення з відповідача пені у сумі 187 837,21 грн, трьох процентів річних у сумі 224 327,40 грн та інфляційних втрат у сумі 207 332,96 грн у зв`язку з порушенням пункту 6.1 договору відсутні, оскільки строки виконання зобов`язання відповідачем за договором не були порушені.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі №922/3635/18 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 619 497,57 грн, прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки у сумі 619 497,57 грн задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми статей 12, 193, 233 Господарського кодексу України; статей 526, 549-552, 612, 625, 653 Цивільного кодексу України.
4.2. АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
4.3. Скаржник вказує на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та вимогам позивача щодо стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, зокрема, не було досліджено - на які кошти розраховувалися вищевказані суми вимог, яким чином дані кошти були сплачені відповідачем (власні кошти або державні субвенції), якими доказами керувався позивач звертаючись до суду та відповідно розраховуючи суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, натомість суд лише послався на загальні положення постанови Кабінету Міністрів України № 20, бюджетного законодавства, які в даному випадку, на переконання позивача, не можуть мати вирішальний вплив на рішення по суті спору.
4.4. АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що пунктом 6.3 Договору чітко передбачено, що відповідач не обмежується у здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати стан розрахунку.
4.5. Скаржник зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов`язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу. Тому, на думку скаржника, відповідач мав передбачену умовами Договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її.
4.6. АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, що затверджений нормативним актом механізм розподілу коштів не впливає на договірні зобов`язання сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами, а лише визначає механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на спеціальних рахунках.
5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Підприємство (споживач) 15.09.2017 уклали договір постачання природного газу № 1141/1718-ТЕ-32 (далі - Договір).
6.2. Сторонами укладено додаткові угоди до Договору: від 12.01.2018 № 1 та від 05.04.2018 №2.
6.3. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
6.4. Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
6.5. Пунктом 6.1 Договору було встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
6.6. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
6.7. Відповідно до пункту 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, становить 5 років.
6.8. На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 89 467 289,45 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2017 за жовтень 2017 на суму 5 442 452,62 грн;
- від 30.11.2017 за листопад 2017 на суму 13 365 206,08 грн;
- від 31.12.2017 за грудень 2017 на суму 13 222 959,50 грн;
- від 31.01.2018 за січень 2018 на суму 19 870 327,08 грн;
- від 28.02.2018 за лютий 2018 на суму 17 740 026,58 грн;
- від 31.03.2018 за березень 2018 на суму 17 503 362,11 грн;
- від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 23 22 955,48 грн.
6.9. Звертаючись з позовом, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначив, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 13 632 716,18 грн. В підтвердження суми основного боргу у розмірі 13 632 716,18 грн позивачем надана довідка по операціях за договором № 1141/1718-ТЕ-32, сальдо по КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області та Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4010 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 20.11.2017.
6.10. 20.11.2017 Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона №1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона №2), Фінансовим управлінням Лозівської міської ради (сторона №3), Управлінням праці та соціального захисту Лозівської міської ради Луганської області (сторона №4), Комунальним підприємством Теплоенерго Лозівської міської ради (сторона №5), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2017 рік у розмірі 5 442 452,62 грн. на підставі договору від 15.09.2017 № 1141/1718-ТЕ-32, було укладене спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 4010.
6.11. При прийнятті цього рішення, сторони керувались, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
6.12. На виконання наведеного спільного протокольного рішення відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 5 442 452,62 грн в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2017 році за Договором, що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2017 №7 на суму 5 442 452,62 грн.
6.13. Відповідно до розділу 1 вказаного протокольного рішення предметом Спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова від 11.01.2005 № 20).
6.14. Розділом 2 Спільного протокольного рішення передбачений порядок проведення взаєморозрахунків. Згідно з пунктом 2.7 розділу 2 Спільного протокольного рішення Сторона 5 (Підприємство) перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України") кошти за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 15.09.2017 № 1141/1718-ТЕ-32 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2017 рік, договір від 15.09.2017 №1141/1718-ТЕ-32".
6.15. Розділом 3 Спільного протокольного рішення передбачено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688 (далі - Порядок проведення розрахунків); перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.
6.16. Сторони, що підписали Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за Спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (пункт 4 Спільних протокольних рішень).
6.17. Відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить договір банківського рахунку від 25.07.2014 № 506899. Розрахунки між сторонами договору від 15.09.2017 № 1141/1718-ТЕ-32 здійснювались двома способами: за рахунок коштів державного бюджету та коштів, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до частини першої пункту 6.3 Договору.
6.18. На підтвердження оплати поставленого природного газу за Договором відповідачем надані платіжні доручення: від 19.12.2017 № 7 на суму 5 442 452,62 грн.; від 29.01.2018 № 1 на суму 7 752 212,00 грн.; від 19.02.2018 № 4 на суму 14 820 361,33 грн.; від 23.02.2018 № 5 на суму 723,35 грн.; від 01.03.2018 № 6 на суму 3 585 025,66 грн.; від 22.03.2018 № 9 на суму 7 299 238,03 грн.; від 11.04.2018 № 10 на суму 10 078 793,05 грн.; від 25.04.2018 № 13 на суму 20 066 608,92 грн.; від 25.05.2018 № 14 на суму 5 188 986,22 грн.
6.19. Відповідачем сплачена позивачу сума основного боргу за Договором у сумі 13 632 716,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.06.2018 № 15 на суму 1 502 871,69 грн; від 26.07.2018 № 16 на суму 1 781 988,05 грн; від 27.08.2018 № 17 на суму 1 766 376,21 грн; від 26.09.2018 № 18 на суму 1 593 186,09 грн; від 25.10.2018 № 19 на суму 1 979 444,17 грн; від 26.11.2018 № 20 на суму 3 314 687,02 грн; від 22.12.2018 № 24 на суму 1 694 163,95 грн. Вказана сума боргу (13 632 716,18 грн) відповідачем була сплачена позивачу на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256.
6.20. Відповідачем основний боргу за Договором сплачено повністю.
6.21. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі платіжних доручень: від 26.06.2018 № 15 на суму 1502871,69 грн.; від 26.07.2018 № 16 на суму 1781988,05 грн.; від 27.08.2018 № 17 на суму 1766376,21 грн.; від 26.09.2018 № 18 на суму 1593186,09 грн.; від 25.10.2018 № 19 на суму 1979444,17 грн.; від 26.11.2018 № 20 на суму 3314687,02 грн.; від 22.12.2018 № 24 на суму 1694163,95 грн. відповідачем була сплачена позивачу сума основного боргу за договором у сумі 13 632 716,18 грн. за Договором від 15.09.2017 № 1141/1718-ТЕ-32 на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256, тобто, за рахунок коштів, що виділялись у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з постачання природного газу.
6.22. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що, враховуючи, що відповідачем кошти були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та з посиланням у призначенні платежу на постанову КМУ № 256, відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі договору від 15.09.2017 №1141/1718-ТЕ-32, оскільки такі послуги погашались виключно за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування, встановлений Порядками № 20 (діючого до 01 січня 2018 року) та № 256 (діючого з 01 січня 2018 року, з урахуванням внесених змін, в тому числі пункту 8-1).
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
пункт 1 частини другої статті 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;
частини перша та друга статті 509:
- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
частина перша статті 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
частина перша статті 530:
- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);
стаття 549:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
частина перша статті 612:
- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;
частина друга статті 625:
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
стаття 638:
- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору;
стаття 655:
- за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.2. Господарський кодекс України: