ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 922/3636/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України?,
представник позивача - не з`явився,
відповідач - комунальне підприємство ?Харківські теплові мережі?,
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України?
на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 (головуючий суддя Жельне С.Ч.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 (головуючий Мартюхіна Н.О., судді: Плахов О.В. і Шутенко І.А.)
у справі № 922/3636/18
за позовом публічного акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України? (далі - Товариство)
до комунального підприємства ?Харківські теплові мережі? (далі - Підприємство)
про стягнення 56 605 291,02 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором від 21.09.2017 № 1187/1718-БО-32 (далі - Договір) у розмірі 56 605 291,02 грн., з яких: основний борг 43 649 489,38 грн, пеня у розмірі 8 114 611,96 грн., 3% річних у розмірі 1 588 673,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 252 516,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Товариством природний газ.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства основний борг у сумі 26 005 832,03 грн. пеню в сумі 568 022,84 грн., 3% річних у розмірі 1 588 673,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 252 516,51 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшив розмір пені на 93%.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 змінено в частині стягнення пені, а саме шляхом зменшення її розміру на 50%, внаслідок чого з Підприємства на користь Товариства підлягає стягненню пеня в сумі 4 057 305,98 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що при врахуванні скрутного фінансового стану Підприємства, специфіку його господарської діяльності, відсутність збитків кредитора, також необхідно враховувати інтереси Товариства, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, тому зменшення заявленої до стягнення пені на 50% забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у повному розмірі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди приймаючи рішення в частині зменшення розміру пені порушили приписи статей 549-552, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України.
Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.09.2019 № 29.3-02/2382 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/2353/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 21.09.2017 Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) було укладено Договір.
На виконання умов Договору постачальником було передано у власність споживача природний газ на загальну суму 394 330 865,25 грн., на підтвердження чого Товариством надано копії актів приймання-передачі.
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На порушення умов укладеного Договору Підприємство оплату за переданий газ здійснювало несвоєчасно та не у повному обсязі.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором у розмірі 56 605 291,02 грн., з яких: основний борг 43 649 489,38 грн, пеня у розмірі 8 114 611,96 грн., 3% річних у розмірі 1 588 673,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 252 516,51 грн.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені; фінансовий стан; причини неналежного виконання умов укладеного сторонами Договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ; ступінь загального виконання зобов`язання, особливості бюджетного фінансування та необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України зменшив розмір пені на 93% до 568 022,84 грн.
Однак суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 93%, зазначивши, що за положеннями статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.