Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 520/9473/16-ц
провадження № 61-29800св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та стягнення сум,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 як представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року у складі судді Бескровного Я. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Станкевича В. А., Сидоренка В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір довічного утримання (догляду) посвідчений 23 грудня 2010 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю. Д. та договір про зміну набувача в договорі довічного утримання (догляду), посвідчений 20 січня 2011 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю. Д., згідно з яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах цього договору.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що йому 84 роки, він пенсіонер, є особою з інвалідністю другої групи з 1961 року, ветеран праці, хворіє хворобами серця, у зв`язку з чим потребував і постійно потребує стороннього догляду.
Підставами для розірвання договору є три причини: відповідач не проводила індексацію грошового утримання відповідно до вимог закону; не в повному обсязі компенсувала вартість комунальних послуг та систематично порушувала строки виконання своїх грошових зобов`язань.
Так, згідно з пунктом 8 договору про заміну набувача сума грошового забезпечення, що встановлена у 550 грн підлягає індексації у визначеному законодавством порядку, що відповідач не робила з 2011 року. Також, у порушення пункту 7 договору відповідач не повністю компенсувала йому грошові кошти за комунальні послуги на загальну суму 10 919,86 грн. Крім цього, відповідач систематично, 36 разів, порушує строки розрахунків, а за 11 місяців кошти позивачу взагалі не надходили, а тому, посилаючись на статті 775, 776 ЦК України, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 10 919,86 грн.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 13 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач належними засобами доказування в порушення вимог статті 60 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи редакції) не довів обставин, які були б підставою для задоволення позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 16 травня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення районного суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, щов даному ж випадку ОСОБА_1 звернувся до суду на підставі статті 755 ЦК України, яка надає йому право вимагати розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.
Предметом судового розгляду у справі № 520/724/15-ц були не обставини щодо невиконання ОСОБА_2 умов договору довічного утримання, що взагалі не заперечувалось ОСОБА_1 та його представником, а обставини щодо помилки ОСОБА_1 під час укладення ним оспорюваного договору довічного утримання.
Обставини, які стали підставами позову про розірвання договору довічного утримання, взагалі не розглядалися в межах справи № 520/724/15-ц про визнання указаного договору недійсним, а більша частина обставин, на які ОСОБА_1 послався як на підстави свого позову, взагалі мали місце вже після ухвалення Київським районним судом м. Одеси рішення у справі № 520/724/15-ц, у зв`язку з чим не могли бути і не були предметом дослідження під час розгляду справи про визнання договору довічного утримання недійсним.
Відповідач пояснила відсутність здійснення нею платежів за період з листопада 2015 року по червень 2016 року ухваленням Апеляційним судом Одеської області у справі № 520/724/15-ц рішення від 04 листопада 2015 року про розірвання договору довічного утримання та відповідно припинення у неї грошового зобов`язання перед позивачем до моменту його скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року, після постановлення якої ці зобов`язання знову виникли.
Однак, спірний договір не може вважатися недійсним навіть протягом певного проміжку часу. Цивільне право не знає інституту "тимчасово недійсного" правочину. З огляду на це, відразу після постановлення ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року відповідач повинна була виплатити позивачу грошове утримання та компенсувати витрати з оплати комунальних послуг з листопада 2015 року по червень 2016 року, однак цього не зробила.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 та її представник не заперечували той факт, що вона не здійснювала індексацію грошового утримання, посилаючись на те, що вона не отримувала від ОСОБА_1 відповідної вимоги. Однак, факт неотримання кореспонденції ОСОБА_2 не доведений, хоча матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу такої вимоги.
Указані порушення норм процесуального права, допущені судом, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_5 як представника ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними і обґрунтованими, такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Скаржник зазначає про систематичне невиконання з боку ОСОБА_2 своїх зобов`язань за укладеним договором довічного утримання, але, не зрозуміло про яке систематичне невиконання зобов`язань з боку ОСОБА_2 йдеться, оскільки скаржник не надає жодного доказу на підтвердження цих фактів, а рішеннями судів першої та касаційної інстанцій, ухвалених у справі № 520/724/15-ц зазначено про належне виконання зобов`язань без будь-яких порушень.
Судами встановлено, що окрім взятих на себе зобов`язань ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_1 додатково суму у розмірі 2 000 грн, що підтверджує той факт, що ОСОБА_2 окрім взятих на себе зобов`язань за договором, здійснює допомогу не передбачену умовами договору.
Після вступу в шлюб позивача з ОСОБА_6, почалося натягнуте спілкування сторін у справі, ставлення позивача до ОСОБА_2 кардинально змінилося, на телефонні дзвінки він не завжди відповідав, не завжди відкривав двері квартири відповідачу, коли та його провідувала та приносила продукти, не йшов на спілкування, через раз надавав дані для сплати комунальних платежів, не повідомив вдповідача про зміну банківських реквізитів, на які здійснювалася сплата утримання відповідно до укладеного договору довічного утримання, а відповідач дізналася про це сама після того, як платежі стали повертатися.
Всі умови укладеного договору ОСОБА_2 виконує добросовісно, про що є документальне підтвердження у матеріалах справи, не дивлячись на той факт, що в спірній квартирі окрім скаржника, вселені та проживають ще дві особи: дружина - ОСОБА_6 та її онука - ОСОБА_7, а спірна квартира досі перебуває у власності ОСОБА_7 Добровільно звільнити спірну квартиру ОСОБА_7 не бажає.
Оскільки на підтвердження своїх доводів щодо систематичного невиконання відповідачем своїх зобов`язань з договором довічного утримання з боку скаржника не надано жодного документа, відсутні письмові вимоги, звернення від скаржника щодо проведення індексації, підстави для розірвання договору довічного утримання відсутні.
Саме скаржник дозволяючи проживати в спірній квартирі своїй дружині та її онучці порушує умови укладеного договору довічного утримання, а саме пункт 11 договору, згідно з яким скаржник не має права вселяти у квартиру інших осіб.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у
справі, витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А . Ю.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2015 року, ухваленим у цивільній справі № 520/724/15ц, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_2, третя особа - Державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю .Д., про визнання договору довічного утримання, договору про зміну набувача в договорі довічного утримання недійсними, визнання права власності на квартиру, встановлені наступні факти.
ОСОБА_1 , 1932 року народження, є людиною похилого віку, особою з інвалідністю другої групи, після смерті дружини у 2005 році за станом здоров`я не може самостійно повною мірою доглядати себе, потребує допомоги при веденні домашнього господарства, проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.
15 грудня 2010 року ОСОБА_1 письмово звернувся до Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів, вказавши, що він є бездітним вдівцем та висловив побажання укласти договір довічного утримання на умовах матеріального забезпечення, а саме: одержання одноразової виплати у сумі 35 000 грн, одержання щомісячного платежу в розмірі 550 грн та оплати набувачем за договором комунальних послуг.
ОСОБА_1 без зауважень та заперечень підписав паспорт до договору довічного утримання, особисто розписався під його положеннями де зазначено, що йому відомо, що договір довічного утримання на умовах ренти припускає тільки виплату грошей, що після підписання договору він перестане бути власником квартири, залишаючись її користувачем до кінця свого життя, він ознайомлений та згоден з кандидатурою набувача за договором ОСОБА_9
23 грудня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали та нотаріально посвідчили договір довічного утримання (догляду), за умовами якого ОСОБА_1 передає у власність, а набувач отримує квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_9 зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 7 договору ОСОБА_9 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1, при цьому сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною, допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою в розмірі 550 грн на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно.
Крім того, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов) та за послуги соціального пакету кабельного телебачення. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів.
У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, відчужувач самостійно, за своїм розсудом, вирішує усі питання в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум.
Згідно з пунктом 9 договору одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 35 000 грн, які відчужувач отримає повністю від набувача до підписанні цього договору.