Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 467/557/17
провадження № 61-29022св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дочірнє підприємство "Південь",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Південь" про припинення договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Південь" (далі - ДП "Південь") про припинення договору оренди.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ДП "Південь" було укладено договір оренди землі на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 16 липня 1996 року та від 17 січня 2000 року. Відповідно до цього договору ОСОБА_3 передала в оренду ДП "Південь" земельну ділянку строком на п`ять років.
Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом успадкував право на дві земельні частки (паї), кожна розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення їхніх меж.
17 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на земельні ділянки, кожна площею 6.9336 га, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідний запис, однак ДП "Південь" продовжує протиправно використовувати його земельні ділянки, посилаючись на вказаний договір оренди.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненим договір оренди земельної частки (паю) від 01 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ДП "Південь", зареєстрований 01 вересня 2010 року за № 041047900145, з 17 лютого 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року у складі судді Кірімової О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки (паю) від 01 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством "Південь", зареєстрований 01 вересня 2010 року за № 041047900145, з 17 лютого 2017 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір оренди між ОСОБА_3 та ДП "Південь" був укладений на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай). У зв`язку з державною реєстрацією права власності на спірну земельну ділянку, сертифікати, на підставі яких укладено договір оренди, втратили чинність, а укладений між ОСОБА_3 та ДП "Південь" договір оренди є припиненим.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Південь" задоволено, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 15 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що ОСОБА_3 як власник сертифікатів на право на земельну частку (пай) реалізувала вимогу на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) в порядку, передбаченому чинним законодавством України, оскільки на її ім`я був виготовлений державний акт на право власності на землю. Згідно з цим актом їй на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 13.86 га, розташована на території Арбузинського району Миколаївської області. Саме цю земельну ділянку вона й передала в оренду ДП "Південь" на підставі договору оренди землі від 01 серпня 2008 року.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди між ОСОБА_3 та ДП "Південь" було укладено на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційної інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що пунктом 17 розділу 10 "Перехідних положень" ЗК України дійсність сертифікатів, тобто наявність саме права на землю (пай), пов`язується з наявністю двох необхідних умов: виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видача їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства" набуття статусу власника земельної ділянки пов`язано саме з моментом отримання особою державного акта на право приватної власності на землю.
Крім того, судом апеляційної інстанції необґрунтовано не взято до уваги, що ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_3 саме право на земельну частку (пай), а не на земельну ділянку, у зв`язку із чим висновок апеляційного суду про наявність у ОСОБА_3 за життя права власності саме на земельну ділянку є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ДП "Південь" не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2017 року і витребувано із Арбузинського районного суду Миколаївської області цивільну справу № 467/557/17.
У травні 2018 року цивільну справу № 467/557/17 передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) від 16 липня 1996 року серії МК № 0044330 належало право на земельну частку (пай) із землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" площею 8,57 умовних кадастрових гектар, розташованої на території Арбузинського району Миколаївської області.