ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 495/7598/13-ц
провадження № 61-13720св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області,
відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління юстиції в Одеській області,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2014 року, ухвалене у складі судді Мишка В. В., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року, постановлену колегією у складі суддів: Фальчука В. П., Троїцької Л. Л., Кварталової А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 і Головного управління юстиції в Одеській області про скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що під час проведення перевірки Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 самовільно збудовано гараж № 2 літ. "А" розміром 5,12 х 6,33 м загальною площею 27,6 кв.м та підвал літ. "а" розміром 5,22 х 6,28 м загальною площею 27 кв.м по АДРЕСА_1 .
Зазначав, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року задоволено позов ОСОБА_1 про визнання права власності на вказані об`єкти нерухомого майна. На підставі цього судового рішення за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно. У подальшому рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2013 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво у повному обсязі.
За таких обставин просив скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж АДРЕСА_1 загальною площею 27,6 кв.м з підвалом площею 27 кв.м; зобов`язати ОСОБА_1 знести вказані об`єкти нерухомого майна; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 27,6 кв.м вартістю 2 134,86 грн, що знаходиться під гаражем АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2014 року позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області задоволено.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж АДРЕСА_1 загальною площею 27,6 кв.м з підвалом площею 27 кв.м; зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинне будівництво і звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під гаражем та підвалом; стягнено ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 114,70 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач збудував вказані приміщення на земельній ділянці, яка не була відведена йому для цієї мети, тому зобов`язаний привести земельну ділянку у придатний для використання стан, в тому числі і шляхом знесення самовільно побудованих об`єктів, та повернути земельну ділянку її власнику.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 24 березня 2014 року залишено без змін з посиланням на відповідність його висновків матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
У травні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами положень статті 376 ЦК України. Зазначив, що знесення самочинного будівництва можливе лише за умови неможливості перебудови нерухомості відповідно до проекта або норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Заявник вказував, що спірна земельна ділянка входила до складу земель гаражно-будівельного кооперативу "Сонячний", який надав її у користування заявнику для будівництва індивідуального гаража.
У касаційній скарзі заявник також посилався на неврахування судами попередніх інстанцій рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 11 серпня 2011 року № 185-VІ, яким йому надано згоду на розробку проекта землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність, та рішення цієї ж міської ради від 31 жовтня 2013 року № 710-VІ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у приватну власність заявнику.
Заперечення на касаційну скаргу
Відзиву на касаційну скаргу від заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області до Верховного Суду не надходило.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 12 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 побудував гараж і підвал на земельній ділянці, що належить Білгородській-Дністровській міській раді Одеської області, яка не приймала рішення про передачу цієї земельної ділянки відповідачу у власність чи користування.
Суди встановили, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року у справі № 1505/5637/2012 визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані гараж № 2 літ. "А" розміром 5,12 х 6,33 м загальною площею 27,6 кв.м та підвал літ. "а" розміром 5,22 х 6,28 м загальною площею 27 кв.м по АДРЕСА_1 .
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2013 року скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво.
З листа відділу Держземагенства у м. Білгород-Дністровському Одеської області від 6 серпня 2013 року за № 01-09/2447 суди встановили, що відомості про реєстрацію правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . відсутні.