ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №815/1350/16
адміністративне провадження №К/9901/10676/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року (головуючий суддя -Іванов Е.А.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.)
у справі №815/1350/16
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Одеської області,
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої заробітної плати.
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 1 березня 2016 року, відповідно до статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII);
- стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату, відповідно до частини третьої статті 81 Закону №1697-VII: за липень 2015 року - 19 250,20 грн, за серпень 2015 року - 37 389,29 грн, за вересень 2015 року - 42 990,07 грн, за жовтень 2005 року - 22 462,36 грн, за листопад 2015 року 54 324,74 грн., за грудень 2015 року - 57 856,52 грн, за січень 2016 року - 42 697,20 грн, за лютий 2016 року - 53 448,80 грн, а всього 330 462,18 грн;
- зобов`язати відповідача нараховувати та виплачувати надалі на її користь заробітну плату відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VII, починаючи з 1 березня 2016 року до внесення відповідних змін в законодавство.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Натомість заробітна плата нараховувалася і виплачувалася виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - постанова № 505), тоді як повинна була нараховуватись, виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону № 1697-VII.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що наказом прокурора Одеської області від 13 травня 2008 року №525 ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора з 20 травня 2008 року в органи прокуратури.
6. Наказом від 15 грудня 2015 року №3460к позивача призначено на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури №4.
7. За період 2015 року по березень 2016 року Прокуратура Одеської області нараховувала та виплачувала ОСОБА_1 заробітну плату на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763.
8. Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивачка, з огляду на положення статті 81 Закону №1697-VII звернулася за захистом до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реалізація положень Закону №1697-VII, в частині оплати праці є неможливою без внесення відповідних змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду внесені не були. У зв`язку з чим, дійшли висновку про недопущення відповідачем порушень законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за спірний період.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Доводи касаційної скарги є аналогічним обґрунтуванням адміністративного позову позивача та апеляційної скарги, зокрема, зазначила, що за час проходження служби в органах прокуратури у спірний період відповідачем були порушені її права у частині належної оплати праці, оскільки заробітна плата виплачувалась без врахування положень статті 81 Закону №1697-VII. Наполягає на тому, що закон має вищу юридичну силу по відношенню до нормативно-правового акту прийнятого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення закону, яким визначено розмір заробітної плати прокурора.
11. Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності коштів є безпідставними і не ґрунтуються на нормах матеріального права. Залишена штатна численність працівників прокуратури, після процедури реорганізації та поетапного скорочення, на думку скаржника, дозволяє в межах бюджету проводити нарахування та виплати заробітної плати відповідно до вимог статті 81 Закону №1697-VII. Зволікання та затягування з боку держави дій щодо внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", не є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення заробітної плати.
12. Крім того, суди попередніх інстанцій не прийняли посилання на певну судову практику, яка склалася у спірних правовідносинах.
13. У запереченні на касаційну скаргу відповідач посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом №1697-VII.