ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа №461/2263/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13133/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Рибачука А. І., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова (суддя Зубачик Н. Б.) від 10 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Ільчишин Н. В. судді: Пліш М. А., Шинкар Т. І.) від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька РА Львівської міськради), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Галицької РА Львівської міськради від 10 березня 2016 року № 77 "Про демонтаж самовільно влаштованої вентиляції, виведеної по дворовому фасаді будинку АДРЕСА_3 ".
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, позов задоволено.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що приймаючи розпорядження від 10 березня 2016 року № 77, Галицька РА Львівської міськради в достатній мірі не дослідила та не врахувала наявних у власників нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_3, усіх необхідних документів на це приміщення, а саме: свідоцтва про право власності від 28 листопада 2014 року серії НОМЕР_1; акт введення в експлуатацію вказаного нежитлового приміщення, погодженого міським головою м. Львова на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міьскради від 11 червня 2010 року № 713. Також вказаним розпорядження притягнуто до відповідальності лише ОСОБА_1, що є порушенням Положення про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м. Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міськради від 01 лютого 2002 року № 028 (далі - Положення № 028), оскільки право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 було зареєстроване 22 листопада 2014 року не лише за ОСОБА_1, а й за співвласником - ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Галицька РА Львівської міськради звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що спірне розпорядження від 10 березня 2016 року № 77 "Про демонтаж самовільно влаштованої вентиляції, виведеної по дворовому фасаді будинку АДРЕСА_3" прийняте на підставі, у межах та спосіб, визначений законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування.
28 грудня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 жовтня 2015 року, право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, було зареєстроване 22 листопада 2014 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Вказане також підтверджується свідоцтвом про право власності від 28 листопада 2014 року серії НОМЕР_1 .
10 березня 2016 року Галицька РА Львівської міськради прийняла розпорядження № 77, яким зобов`язала ОСОБА_1, як власника нежитлового приміщення, загальною площею 133,6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, за власні кошти демонтувати самовільно влаштовану приточно-витяжну вентиляцію, яка виведена по дворовому фасаді будинку АДРЕСА_3.
Підставою для прийняття зазначеного розпорядження слугували: акт обстеження технічного стану будинку від 10 грудня 2016 року; протокол засідання міжвідомчої комісії Галицького району м. Львова від 01 березня 2016 року; протокол про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2016 року.
Не погоджуючись з таким розпорядженням, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно підп. 2.8.5 п. 2.8 Положення № 028 технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови, є пристрої та устаткування систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря.