ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 рокуи
м. Київ
справа № 320/247/15-а
адміністративне провадження № К/9901/12128/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Садового І. В., суддів Сіпаки А. В., Сацького Р. В.) від 29 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Туркіної Л. П., суддів Дурасової Ю. В., Чередниченко В. Є.) від 05 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Запорізького обласного військового комісаріату про скасування рішень суб`єктів владних повноважень та стягнення коштів на відшкодування шкоди,
УСТАНОВИВ:
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) та Запорізького обласного військового комісаріату (далі - Запорізьке ОВК), у якому з урахуванням уточнень просив:
- скасувати наказ Запорізького ОВК від 21 травня 2014 року № 152 про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, п. 16 протоколу засідання комісії Міноборони від 07 травня 2014 року № 1 у частині прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з інвалідності в сумі 2089,20грн.;
- стягнути з Міноборони України кошти в сумі 523 510,80 грн (273 510,80 грн матеріальної шкоди та 250 000грн моральної шкоди).
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідачі протиправно не виплатили йому одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII ) у редакції, чинній з 01 січня 2014 року.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 29 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, у липні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року і прийняти нову постанову по суті позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права та не дослідили всіх обставин справи. За позицією скаржника, правовідносини щодо виплати йому одноразової грошової допомоги повинні регулюватися Законом № 2011-XII у редакції, чинній з 01 січня 2014 року, оскільки станом на вказану дату така допомога йому виплачена не була.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 вересня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
У період з 07 серпня 1972 року по 31 січня 1995 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах.
На підставі наказу командувача Військово-повітряними силами України від 12 грудня 1994 року № 0335 позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я та відповідно до наказу командира військової частини А 0325 від 31 січня 1995 року № 19 з цієї ж дати виключений із списків особового складу частини.
З 10 жовтня 2011 року ОСОБА_1 установлена ІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду Запорізької обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 10 жовтня 2011 року серії АД № 166818.
16 листопада 2011 року позивач звернувся до Запорізького ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII.
21 листопада 2011 року Запорізьке ОВК повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку, і постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 815/7954/12 Запорізький ОВК зобов`язано скласти та спрямувати на адресу Міноборони висновок стосовно можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України. Також зобов`язано Міноборони прийняти в місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Розмір одноразової грошової допомоги не був предметом дослідження під час розгляду цієї справи.
На виконання вказаного судового рішення Міноборони розрахувало розмір одноразової грошової допомоги на день звільнення позивача у сумі 2 089,20грн, і на підставі рішення Міністра оборони України, оформленого протоколом від 07 травня 2014 року № 1 (п. 16), та згідно з наказом військового комісара Запорізького ОВК від 21 травня 2014 року № 152 зазначені кошти були виплачені позивачу.
При проведенні розрахунку розміру виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, Міноборони керувалося положеннями ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент отримання позивачем інвалідності), а також абз. 5 підп. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499), з урахуванням дати звільнення з військової служби з 31 січня 1995 року).
Не погоджуючись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги, а також вважаючи, що відповідач своїми протиправними діяли завдав йому матеріальну та моральну шкоду, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
При ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення Міністра оборони України, оформлене протоколом від 07 травня 2014 року № 1 у частині призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності II групи в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, визначеного не день звільнення в сумі 2 089,20 грн, є правомірним та відповідає змісту рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 815/7954/12.