ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №813/4037/16
адміністративне провадження №К/9901/23174/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, прийняту у складі судді Братичак У.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Каралюса В. М. (головуючий), Затолочного В. С., Матковської З.М.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу №773-о "Про звільнення ОСОБА_1 " від 19 вересня 2016 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст.36 Кодексу законів про працю України, проте наміру звільнятися у позивача не була, а заява про звільнення на підставі п. 1 ст.36 КЗпП України була ним написана під психологічним тиском, оскільки позивач перебував у стані сильного душевного хвилювання.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність спірного наказу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у митні органи в 2011 році.
5. 01 серпня 2016 року позивач призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС.
6. 16 вересня 2016 року позивач власноручно написав заяву про звільнення з займаної посади за угодою сторін з 16 вересня 2016 року відповідно до п. 1 ст.36 КЗпП України.
7. Окрім того, 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 написав заяву про відкликання заяви про звільнення від 16 вересня 2016 року, яка мотивована тим, що наміру звільнятися він не мав.
8. 19 вересня 2016 року позивач власноручно написав заяву про звільнення з займаної посади за угодою сторін з 19 вересня 2016 року відповідно до п. 1 ст.36 КЗпП України.
9. Наказом Львівської митниці Державної фіскальної служби №773-о "Про звільнення ОСОБА_1 " від 19 вересня 2016 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Підстава звільнення - заява позивача.
10. Вважаючи вказаний наказ незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задовольнив.
12. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правової підстави для розірвання трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України - волевиявлення двох сторін трудового договору (контракту) не було, а тому наказ про звільнення ОСОБА_1 є неправомірним.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
15. Відповідач в касаційній скарзі вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вчинення на позивача тиску, зокрема, звернення до правоохоронних органів з приводу тиску на ОСОБА_1
16. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
V. Джерела права й акти їх застосування
17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
19. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
20. За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
21. Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).
22. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника.
23. Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди є підстава припинення трудового договору та строк з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).
Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.
24. Отже, припинення трудового договору за угодою сторін відрізняється від розірвання такого договору з ініціативи працівника або адміністрації насамперед волевиявленням обох сторін та домовленістю про його припинення.