ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №820/11181/15
адміністративне провадження №К/9901/12666/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, начальника Павлоградського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_2, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року (головуючий - Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (головуючий - Бондар В.О., судді: Кононенко З.О., Калитка О.М.),
В С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
- скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 21.09.2015 р. № 3145 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;
- скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 29.09.2015 р. № 415 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;
- зобов`язати ГУ МВС України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого сектора карного розшуку Павлоградського міського відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області;
- зобов`язати начальника Павлоградського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за весь час вимушеного прогулу з 29.09.2015 р.;
- зобов`язати ГУ МВС України в Дніпропетровській області виплатити моральну шкоду в сумі 20 000 грн.
2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, оскільки дисциплінарного проступку він не вчиняв, а його вину в інкримінованому правопорушенні не встановлено обвинувальним вироком суду.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.
4. Судові рішення мотивовані тим, що позивач скоїв дисциплінарний проступок, несумісний з подальшим перебуванням на службі в ОВС, що і стало підставою для його звільнення. При цьому наявність чи відсутність в діях позивача складу кримінального правопорушення не спростовує факт вчинення дисциплінарного проступку та не виключає можливості притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті ними рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
6. За доводами представника позивача, сам по собі факт порушення відносно позивача кримінальної справи не є безумовним доказом порушення ним статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, оскільки лише рішенням суду, прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи, можуть бути встановлені або спростовані факти порушення закону і, відповідно, вчинення особою того чи іншого злочину. Вважає також, що відповідач необґрунтовано застосував до ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного впливу, враховуючи, що позивач за період проходження служби жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
7. У відзиві на касаційну скаргу ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
8. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. З 23 липня 2012 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 10 червня 2013 року - на посаді помічника оперуповноваженого сектора карного розшуку Павлоградського міського відділу (з обслуговування м. Павлограду та Павлоградського району) ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
10. Службовим розслідуванням, проведеним за фактом надзвичайної події за участю помічника оперуповноваженого СКР Павлоградського МВ сержанта міліції ОСОБА_1, встановлено, що 07 вересня 2015 року до ГУМВС надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_3 про те, що цієї ж доби у м. Лозова Харківської області працівниками УВБ у Харківській області ДВБ МВС України спільно з працівниками прокуратури Харківської області затриманий за вимагання хабара її чоловік ОСОБА_1
11. Як з?ясовано, ОСОБА_1 07.09.2015 р. приблизно о 17.30, знаходячись у парку поблизу супермаркету "АТБ", розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, 3-й мікрорайон, 38, використовуючи своє службове становище, шляхом вимагання одержав від громадянина ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2 000 грн за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.
12. 27.08.2015 р. за фактом вимагання грошових коштів у громадянина ОСОБА_4 прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження № 42015220000000690 за ч. 3 ст. 368 КК України.
13. 07.09.2015 р. за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України і поміщений до режимних умов ІТТ м. Харкова.
14. 08.09.2015 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.