ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 431/3234/15-а
адміністративне провадження № К/9901/7767/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанови Старобільського районного суду Луганської області (у складі головуючого судді Ткач О. В.) від 26 листопада 2015 року та Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Міронової Г. М., суддів Геращенка І. В., Сіваченка І. В.) від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ГУ МВС України в Луганській області), у якому просив:
- визнати неправомірними дії МВС України щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707);
- зобов`язати ГУ МВС України в Луганській області в семиденний строк подати до МВС України висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов`язати МВС України у десятиденний строк прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги та направити таке рішення до органу внутрішніх справ, де проходив службу працівник міліції, для проведення відповідної виплати у строк не пізніше двох місяців;
- зобов`язати МВС України виплатити ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки виплати одноразової грошової допомоги, а також три відсотка річних від простроченої суми.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він, як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 707.
Старобільський районний суд Луганської області постановою від 26 листопада 2015 року позов задовольнив. Визнав неправомірними дії МВС України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 707. Зобов`язав ГУ МВС України в Луганській області подати до МВС України в установлений законом строк висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Зобов`язав МВС України в десятиденний строк після отримання висновку прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки і 3 % відсотків річних та направити таке рішення органу внутрішніх справ для проведення виплати у строк не пізніше двох місяців.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 12 травня 2016 року скасував зазначене вище рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Визнав неправомірними дії МВС України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 707. Зобов`язав ГУ МВС України в Луганській області подати у семиденний строк до МВС України висновок щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 Зобов`язав МВС України в десятиденний строк прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та направити його органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для проведення виплати у строк не пізніше двох місяців. У решті позовних вимог відмовив.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у червні 2016 року МВС України подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанови Старобільського районного суду Луганської області від 26 листопада 2015 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, МВС України зазначило, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи. За позицією скаржника, у ГУ МВС України в Луганській області були відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Порядку № 707, оскільки відповідно до проведеного відповідачами службового розслідування його травма не пов`язана з проходженням служби в органах МВС України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
З серпня 1996 року по вересень 2011 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
29 вересня 2011 року УМВС України в Луганській області видало наказ № 336 о/с, яким звільнило майора міліції ОСОБА_1 з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 "б" (через хворобу), що передбачено Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.
З 22 листопада 2011 року ОСОБА_1 установлено ІІІ групу інвалідності з втратою 30 % професійної працездатності, причина інвалідності: "травма голови (10 листопада 2003 року), отримана внаслідок нещасного випадку, не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Захворювання пов`язано з проходженням служби", що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 10 ААБ № 106128.
06 грудня 2011 року позивач звернувся до ГУ МВС України в Луганській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав документи, передбачені п. 5 Порядку № 707.
На підставі поданих ОСОБА_1 документів 09 грудня 2011 року ГУ МВС України в Луганській області склало висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції у разі встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII). Зазначений висновок було направлено до МВС України.
Проте, 28 грудня 2011 року Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України повернув до ГУ МВС України в Луганській області документи ОСОБА_1 на доопрацювання у зв`язку з відсутністю висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень за обставинами 10 листопада 2003 року.
З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 повторно направив до відповідача документи згідно встановленому переліку за призначенням одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції, документи були повернуті.
23 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Антрацитівського РВ УМВС України в Луганській області із заявою щодо проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ним у 2003 році. За результатами службового розслідування було складено висновок від 27 січня 2012 року та акт форми Н-5 від 30 січня 2012 року, відповідно до яких позивач заподіяв собі травму джерелом підвищеної небезпеки з порушенням правил його використання.
За таких обставин ГУ МВС України в Луганській області та МВС України дійшли висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII на підставі Порядку № 707.
У подальшому ОСОБА_1 знов направив до МВС України документи згідно встановленому переліку для призначення йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності працівнику міліції, які 16 травня 2012 року були також йому повернуті без права на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що виплата одноразової грошової допомоги за травму, яка не пов`язана з виконанням службових обов`язків, законодавством не передбачена, а надана ОСОБА_1 довідка МСЕК про встановлення групи інвалідності містить суперечності, а саме: в причині інвалідності вказано захворювання, пов`язані з проходженням служби, а в діагнозі такі захворювання відсутні.