ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
м. Київ
справа №727/4501/17
адміністративне провадження №К/9901/19992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.07.2017р. (суддя - Семенко О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду 20.09.2017р. (судді - Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій незаконними та стягнення невиплаченої пенсії,
встановив:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у виплаті пенсії за віком за період з 01.06.2015р. по 05.10.2016р.;
- стягнути належні і невиплачені суми пенсій.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 01.06.2015р. вона втратила право на призначення щомісячного довічного грошового утримання на підставі пункту 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII), а відтак, з цієї дати відпали обставини, які в силу абзацу 2 частини першої статті 47 Закону №1058-IV перешкоджали б виплачувати їй пенсію.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.07.2017р. позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 належну їй пенсію за віком за період з 01 червня 2015 року по 05 жовтня 2016 року.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017р. постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.07.2017р. змінено, шляхом викладення абзацу 2 її резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити на користь ОСОБА_1 належну їй пенсію за віком за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.".
В решті постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.07.2017р. залишено без змін.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що припинивши виплату пенсії позивачу відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Крім того посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим зазначав, що позовні вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працювала на посаді судді Шевченківського районного суду м. Чернівці.
З 16.03.2008р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Після призначення пенсії, позивач продовжувала працювати на посаді судді.
З 01.04.2015р. виплата пенсії позивачу була тимчасово призупинена відповідно до положень ст. 58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ у зв`язку з тим, що вона працювала на посаді, яка давала право на призначення пенсії чи довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").
04.02.2016р. та 27.04.2017р. позивач зверталась до відповідача із заявами про поновлення виплати їй пенсії за віком.
Листами від 11.02.2016р. №23/К-11 та від 28.04.2017р. №50/К-11 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав щодо відновлення виплати їй пенсії, посилаючись на положення статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Законів №213-VІІІ від 02.03.2015р. та №911-VІІІ від 24.12.2015р.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до 01 червня 2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Тобто, з 01 червня 2015 року позивач втратила право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому з зазначеної дати має бути відновлено виплату пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", через відсутність підстав для припинення її виплати.
Крім того, суд дійшов висновку щодо необгрунтованості посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком з 1 червня 2015 року призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є неправомірними.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог за період з 01.01.2016р. по 05.10.2016р., апеляційний суд виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 належної їй пенсії за віком за вказаний період.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10.04.2015р. набрав чинності Закон №213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону №1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ "Про статус народного депутата України", №889-VII, від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV, не виплачуються.