ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №524/2278/17
адміністративне провадження №К/9901/1575/17
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчук від 18 травня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Андрієць Д.Д. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Подобайло З.Г., суддів Григорова А.М., Тацій Л.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовами до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука, в якому просила:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині невиплати їй у 2006 та 2009 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2006-2009 роки;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй за 2006 та 2009 роки матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати.
2. На обґрунтування позовів зазначає про необізнаність щодо змісту колективного договору, а тому про своє право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати вона дізналась лише в 2016 році з публікації в ЗМІ. Під час звільнення відповідач не розрахувався з нею в повному обсязі, оскільки так і не виплатив матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2006 та 2009 роки.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. ОСОБА_1 з 20 жовтня 2006 року по 27 квітня 2010 року працювала у Виконавчому комітеті Автозаводської районної ради міста Кременчука на посаді спеціаліста І категорії по роботі з населенням за місцем проживання.
4. Суть спору полягає у невиплаті позивачці Виконавчим комітетом Автозаводської районної ради м. Кременчука в 2006 та 2009 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових у розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2006-2009 роки.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
5. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчук від 28 квітня 2017 року об`єднано в одне провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого Комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії (справа №524/2278/17, провадження №2-а/524/326/17) та справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого Комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії (справа №524/2274/17, провадження №2-а/524/322/17) з присвоєнням єдиного номеру провадження №2-а/524/326/17.
6. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
7. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для виплати позивачці в 2006 та 2009 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, оскільки позивачка не зверталася до відповідача з відповідними заявами.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
8. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій зазначаючи про невідповідність зроблених судами висновків обставинам справи, прийняття рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
V. Позиція Верховного Суду
9. Частинами 2, 6, 7 статті 33 Закону України "Про державну службу", який був чинний на момент виникнення спірних відносин передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
10. 09 березня 2006 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", яка була чинна на момент виникнення спірних відносин (далі- постанова КМУ №268).