ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №824/576/17-а
адміністративне провадження №К/9901/13193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Лелюка О.П., суддів Брезіної Т.М., Левицького В.К. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Полотняка Ю.П., суддів Драчук Т.О., Загороднюка А.Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення №54305726/20.1/12 від 17 липня 2017 року, винесене старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
2. В обґрунтування позову, зазначає про протиправність повернення виконавчого документу через необхідність видачі двох виконавчих документів, оскільки ним було подано заяву лише щодо примусового виконання рішення в частині поновлення на роботі.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. 29 червня 2017 року ОСОБА_1 подано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про примусове виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року по справі №824/113/17-а на підставі виконавчого листа від 12 травня 2017 року в частині поновлення його на роботі. На підтвердження виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року в частині виплати стягувачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць було надано довідку №1066/10/24/01-05 від 29 червня 2017 року, видану Вижницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області.
4. 17 липня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. керуючись пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
5. В повідомленні зазначено, що за пред`явленим на виконання виконавчим документом передбачено зобов`язання поновити на посаді та стягнути кошти, що відповідно до вимог Закону провадиться у різний спосіб, а згідно статей 257 та 259 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) видачі підлягає два виконавчих документа для поновлення на посаді та стягнення коштів. Таким чином, наявні обставини, передбачені Законом, що виключають можливість стягнення коштів органом ДВС.
6. Суть спору полягає у визначенні правомірності повернення державним виконавцем виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
7. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволений.
8. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в оскарженому повідомленні державного виконавця не наведено обґрунтованих мотивів застосування передбаченої пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Також зазначив про падання позивачем заяви щодо примусового виконання рішення лише в частині щодо поновлення на роботі та вказав на безпідставність посилання державного виконавця на необхідність видачі двох виконавчих документів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
9. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати оскаржені судові рішення і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
10. У поданому на касаційну скаргу відзиві позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанови суду першої і апеляційної інстанції залишити в силі.
V. Позиція Верховного Суду
11. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
12. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.