ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа №813/2406/18
адміністративне провадження №К/9901/2425/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 (суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 (колегія у складі суддів Обрізко І.М., Іщук Л.П., Кухтея Р.В.)
у справі №813/2406/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Львівській області
про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу.
І. ПРОЦЕДУРА
1. 07.06.2018 ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11. 05. 2018.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. 18.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача (із доповненнями) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2019 відкрито провадження у справі.
5. Позивач заявляв двічі клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішень, однак ухвалами від 25.01.2019 та 05.08.2019 йому було відмовлено.
6. Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за участі сторін, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецьком А.Я. винесено постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 про накладення штрафу на ФО- П ОСОБА_1 у розмірі 111690 гривень за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу" № 413 на підставі абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, та постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 р. про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 148 920 гривень за порушення вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці" у відповідності до абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України.
8. На підставі наказу від 12.04.2018 №0718-П у період часу з 18.04.2018 по 19.04.2018 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові Гереєм Р .Р. та головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Хомиком С.Р., було проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування № ЛВ274/449/АВ від 19.04.2018, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу" № 413, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ч. 4 ст. 6 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт підписано головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Хомиком С. Р.
9. ФОП ОСОБА_1 від підпису вищезазначеного акту відмовився, про що було зафіксовано в акті про відмову від підпису № ЛВ274/449/АВ-ВП від 03.05.2018 і скеровано ФОП ОСОБА_1 супровідним листом від 03.05.2018 № 4069/4/04.3-09.
10. Також, винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ274/449/АВ-П від 19.04.2018, де було надано строк до 30.04.2018 усунути виявлені порушення законодавства. 11.05.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецьком А. Я. винесені спірні постанови.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликався на те, що 01.02.2018, після звернення ОСОБА_5 до позивача із проханням влаштуватись на роботу, позивач повідомив, що немає великої завантаженості роботи і що не має потреби відкривати вакансію (штатну одиницю) водія. Проте з метою наявності додаткового водія позивач запропонував ОСОБА_5 укласти цивільно-правовий договір на надання послуг водія, але одразу попередив ОСОБА_5, що це не є робота по трудовій книжці. Позивач підготував договір та підписав два примірники цього договору і передав для підпису ОСОБА_5, який повідомив, що має подумати і порадитись перед його підписанням. 02.02.2018 через об`єктивну необхідність позивач запропонував ОСОБА_5 перший рейс до Республіка Польща. На запитання Позивача: "Чи йому ( ОСОБА_5 ) в договорі все підходить і чи він підписав договір?", ОСОБА_5 повідомив що умови йому підходять, а підписний договір він забув дома. Із цих міркувань. Позивач допустив ОСОБА_5 в рейс. 11.02.2018 потреба в послугах ОСОБА_5 у позивача повторилась, а тому позивач запропонував йому в друге поїхати в рейс до Республіка Польща.
12. Після повернення ОСОБА_5 21.02.2018 із рейсу, позивач виявив пошкодження шини (колеса) вантажного автомобіля, яким керував ОСОБА_5 Тоді Позивач вимагав від ОСОБА_5 надати підписаний договір про надання послуг водія та відшкодування завданих збитків (вартості шини із вирахуванням зносу). На цій підставі між позивачем та ОСОБА_5 виник конфлікт, ОСОБА_5 повідомив, що договір про надання послуг водія наданий позивачем він не підписав і не буде підписувати. За цим фактом був складений Акт відмови від підпису від 21.02.2018 ОСОБА_5 підписувати договір про надання послуг водія від 02.02.2018 року. Позивач оплатив отримані послуги від ОСОБА_5 за вирахуванням вартості шини із вирахуванням зносу. ОСОБА_5 пообіцяв, що так просто це все не залишить і буде скаржитись. Мабуть, саме тому ОСОБА_5 і звернувся до Головного управління Держпраці у Львівській області.
13. На ОСОБА_5 не поширювались правила внутрішнього трудового розпорядку позивача, ОСОБА_5 не повідомлялись умови праці, наявність його на робочому місці, ніхто не вів обліку його робочого часу, йому не давалась для ознайомлення і підпису посадової інструкції, він не проходив первинного інструктажу, йому перед поїздкою не вимірявся артеріальний тиск та не проводилась перевірка чи ОСОБА_5 вживав алкогольні напої, або чи був у хворобливому стані. ОСОБА_5 позивач ставив завдання, на які ОСОБА_5 давав свою згоду, і по факту наданих послуг водія передбачених №№ 49.41; 49.42 КВЕД 2010, позивач здійснив оплату.
14. Фактично ОСОБА_5 на власний розсуд, добровільно погодився надавати послуги водія за що отримав оплату послуг.
15. Щодо протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ274/449/АВ/ФС- 3 від 11.05.2018 (на підставі абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України), позивач зазначає, що позивач не порушив вимоги ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 ЗУ "Про оплату праці", оскільки юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за коленого працівника, щодо якого скоєно порушення, (абзац 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України).
16. Працівнику без кваліфікаційних вимог щодо рівня освіти, стажу роботи тощо, тільки при відпрацьованій ним повній нормі робочого часу, може бути нарахована заробітна плата у розмірі мінімальної. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
18. Згідно штатного розписку від 03.01.2017 позивача (на 2017 рік) та відомостей №№ 12-24 виплати грошей (заробітної плати) за червень - грудень 2017 року та №1 за грудень 2017 року від 05.01.2018 позивача, заробітна плата кожного працівника становить 3500,00 гривень на місяць.
19. Відповідачем також не взято до уваги, що на день (11.05.2018) винесення оскаржуваної постанови позивача здійснив індексацію заробітної плати, виплат індексації та виплату компенсації за затримання виплати індексації заробітної плати, що підтверджується книгою нарахування заробітної плати. Відомостями та видатковими касовими ордерами.
20. Відповідач проти позову заперечив, з підстав, що управління доводи позовної заяви не визнає та вважає постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 та постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 про накладення штрафу такими, що відповідають критеріям доказування встановлених КАС України та винесені з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в діях позивача має місце допущення ним до роботи працівника без укладення трудового договору з ним та інший склад адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог закону щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці, не проведення індексації заробітної плати працівником.
22. Щодо першого адміністративного правопорушення, то факт допуску до роботи підтверджується поясненнями працівника ОСОБА_5 та товарно-транспортними накладними по перевезенню товару з Республіки Польща. Також поясненнями ФОП ОСОБА_1 від 12.04.2018. Разом з тим, ні трудового договору, ні цивільного правового підписаного договору немає.
23. Щодо не проведення індексації грошових доходів, то не є аргументовані доводи позивача, що він подібного не проводив так як виплачував заробітну плату вище мінімальної, позаяк індивідуальна (а не мінімальна) зарплата підлягає індексації та є державною гарантією в оплаті праці. Не має значення, що індексація позивачем проведена на день винесення оскаржуваної постанови, позаяк це здійснено на виконання припису. Зазначені постанови винесені належним органом.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди вважає встановленими, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи: