ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №814/2437/15
адміністративне провадження №К/9901/12599/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, ухвалену в складі головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У липні 2015 позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області, в якому просив скасувати постанову від 03.11.2014 року ВП №45202563 про стягнення виконавчого збору та постанову від 23.06.2015 року ВП №47943666 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.
2. В обґрунтування позову, зазначає про протиправність постанови від 03.11.2014 року, з огляду на передчасність її винесення та суперечність постанови від 23.06.2015 року №47943666 нормам Закону України "Про виконавче провадження".
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Постановою державного виконавця відділу ДВС Березанського РУЮ від 27.10.2014 року було відкрито виконавче провадження №45202563 по виконанню виконавчого листа, виданого Березанським районним судом Миколаївської області по справі №469/1102/13ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованості в розмірі 322 416,69 грн.
4. 03.11.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника, який в добровільному порядку не сплатив борг у встановлений 7-денний строк, виконавчого збору на користь держави в розмірі 32241,66 грн., ВП №45202563.
5. 23.06.2015 року на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку із повним і фактичним виконанням рішення суду державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №45202563 та виведено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 32241,66 грн. від 03.11.2014 року.
6. 23.06.2015 року державним виконавцем було винесено постанову ВП №47943666 про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення виконавчого збору в сумі 32241,66 грн.
7. Суть спору полягає у визначенні правомірності прийняття державним виконавцем оскаржених постанов.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
8. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року адміністративний позов задоволений.
9. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність постанови від 03.11.2014 року з огляду на передчасність її винесення та постанови від 23.06.2015 року, оскільки вона винесена на підставі постанови від 03.11.2014 року.
10. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з невиконання в добровільному порядку боржником, у встановлений постановою державного виконавця строк рішення суду, що стало підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
12. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
13. У поданих на касаційну скаргу запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги і залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
V. Позиція Верховного Суду
14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року) (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Положеннями частини першої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.