ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №554/10461/16-а
адміністративне провадження №К/9901/43092/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Макаренко Я.М., суддів: Мінаєвої О.М., Шевцової Н.В.) у справі за її позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо призначення пенсії за вислугою років;
- зобов`язати управління ПФУ призначити та виплачувати з дня звернення пенсію за вислугою років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Октябрський районний суд міста Полтави постановою від 27 грудня 2016 року позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1
Зобов`язав управління ПФУ призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 1789-ХІІ, починаючи з 08 листопада 2016 року, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд покликаючись на положення статті 501 Закону № 1789-ХІІ та Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), виходячи з фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність достатнього стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 на час дії обох цих законів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі зазначає, що їй мали призначити пенсію за вислугою років відповідно до того Закону, який діяв на час призначення на роботу в органах прокуратури. Вважає, що законодавчі зміни, що мали наслідком збільшення стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугою років, та є звуженням її конституційних прав, мають бути застосовані до тих осіб, яких було прийнято на аналогічну роботу після набрання чинності указаними змінами. Указує на наявність у неї достатнього стажу роботи для призначення пенсії відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ на час звернення до пенсійного органу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапи В.М., справу передано головуючому судді.
У зв`язку з відпусткою судді Шарапи В.М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 у період з 06 травня 1993 року по 02 лютого 1999 року працювала в органах внутрішніх справ України в Полтавській області та стаж її роботи за вказаний період становить 5 років 8 місяців 26 днів. З 8 лютого 1999 року по 31 березня 2015 року позивачка працювала на різних посадах в прокуратурі Полтавської області, стаж її роботи за вказаний період становить 16 років 1 місяць 23 дні.
Усього стаж її роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, складає 21 рік 10 місяців 20 днів.
8 листопада 2016 року позивачка звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії з урахуванням прокурорського стажу з 08 лютого 1999 року по 31 березня 2015 року.
Листом управління ПФУ від 07 грудня 2016 року № 407/А-17 їй відмовлено у призначенні пенсії за відсутністю вислуги років.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду.
Також судами встановлено, що у 2013 році позивач зверталася до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ.
Рішенням управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві від 06 червня 2013 року № 30 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за відсутності вислуги років.
Позивач, не погодившись з рішенням Управління від 06.06.2013 року № 30, оскаржила його в судовому порядку.
Так, постановою Київського районного суду міста Полтави від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві від 06.06.2013 року за № 30.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", період роботи на посадах секретаря судового засідання народного суду Октябрського районного суду м. Полтави з 03 серпня 1989 року по 25 лютого 1992 року та завідуючої канцелярією Октябрського районного суду м. Полтави з 25 лютого 1992 року по 06 лютого 1993 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з дня звернення з відповідною заявою, тобто з 20 травня 2013 року.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2015 року зазначені судові рішення скасовано і прийнято нову - про відмову у задоволенні позову.
Вищим адміністративним судом України встановлено, що оскільки позивач у періоди роботи з 03 серпня 1989 року по 06 лютого 1993 року працювала на посадах державного службовця не маючи вищої юридичної освіти, то вказаний період роботи не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону № 1789-ХІІ.