ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2019 року
Київ
справа №398/1456/16-а(2а/398/114/16)
адміністративне провадження №К/9901/38662/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області
на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Нероди Л.М. від 22 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Баранник Н.П., суддів: Дурасової Ю.В., Щербака А.А. від 29 березня 2017 року
у справі № 398/1456/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Олександрійської міської ради Кіровоградської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області,
про визнання незаконним та скасування рішення в частині,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 11 розділу ХVІІ рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області "Про розгляд земельних та майнових питань" №1805 від 26.11.2015.
2. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 11 розділу ХVІІ рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №1805 від 26 листопада 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га. Стягнуто з місцевого бюджету м. Олександрії шляхом безспірного списання Олександрійським УДКСУ Кіровоградської області судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 551 грн 20 коп.
3. У квітні 2017 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року. Просить їх скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.
6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16 червня 2015 року ОСОБА_1 як учасник антитерористичної операції звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1200 га на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу у м. Олександрія Кіровоградської області.
8. Рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 26 листопада 2015 року №1805 (розділ ХVІІ пункт 11) на сто сьомій сесії шостого скликання вирішено: "відмовити у погодженні ОСОБА_1, учаснику антитерористичної операції, у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га (у т.ч. площею 0,1200 га сільськогосподарські угіддя, пасовища) на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу біля обслуговуючого кооперативу "Садівницьке товариство "Черемшина" для ведення садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської міської ради та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".
9. Згідно з рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області №1239 від 06 листопада 2009 року припинено дію рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 13 квітня 1978 року №231, за згодою ВАТ "Олександрійська фабрика діаграмних паперів" (лист від 02 липня 2009 року №02-492), про виділення земельної ділянки площею 5,0 га садівничому товариству "Фіалка" фабрики діаграмних паперів на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу робітникам фабрики для колективного садівництва; зараховано до земель запасу сільськогосподарського призначення (у т.ч. багаторічні насадження, сади) Олександрійської міської ради земельну ділянку площею 5,0 га.
10. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що ним були дотримані всі вимоги, передбачені частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України, щодо порядку звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, змісту такого клопотання, а також необхідних документів та матеріалів, які повинні бути додані до нього. Натомість відповідач відмовив йому у задоволенні такого необґрунтовано та з порушенням строків.
12. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що земельна ділянка на відвалах колишнього Байдаківського вуглерозрізу біля обслуговуючого кооперативу "Садівницьке товариство "Черемшина" в межах м. Олександрія не зареєстрована. Планування і забудова території міста здійснюється у відповідності до Генерального плану. Рішенням Олександрійської міської ради від 06 лютого 2001 року №480 затверджено проект встановлення межі міста загальною площею 5540,13 га. Вказаний позивачем земельний масив не ввійшов до Генерального плану міста, оскільки був переданий до складу земель міста значно пізніше.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що земля, яку вказував позивач у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є землею сільськогосподарського призначення, розпорядником якої є відповідач. Землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З огляду на викладене, рішення відповідача є безпідставним та підлягає скасуванню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що з урахуванням положень статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виготовляти проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, що розташована на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу, можливо лише після розробки та затвердження детальних планів території або планів зонування, рекультивації вказаного масиву та внесення змін до Генерального плану міста. Відтак, підставою для відмови позивачу у розробленні проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд зазначає наступне.
16. Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
22. Згідно з положеннями частини 7 даної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.