ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 910/14469/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Іваненко М.А. (довіреність № 284 від 21.09.2018),
відповідача: Гамарц О. С . (ордер серії ОД № 068773 від 16.09.2019),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мінудобрєнія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019
та рішення Господарського суду міста Києва 28.03.2019
у справі № 910/14469/18
за позовом Акціонерного товариства "Мінудобрєнія"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків у розмірі 500 468, 63 швейцарських франків, що еквівалентно 14 118 859, 15 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Мінудобрєнія" (далі - АТ "Мінудобрєнія") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення збитків у розмірі 500 468, 63 швейцарських франків, що еквівалентно 14 118 859, 15 грн., завданих внаслідок пошкодження 11 вагонів до ступеня їх виключення з парку вантажних вагонів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 (колегія суддів у складі: Буравльова С.І. - головуючого, Пашкіної С.А., Руденко М.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що 13.03.2014 на станції Росош Відкрите акціонерне товариство "Російська залізниця" прийняло від АТ "Мінудобрєнія" групу з 38 вагонів з вантажем для здійснення міжнародного перевезення на станцію Чорноморська ДП "Одеська залізниця", що підтверджується накладною № АТ846930 та відомістю вагонів, які перевозяться маршрутом (групою) по одній накладній.
На станції Веселинове Одеської залізниці 15.03.2014 під час слідування поїзда № 2743 індекс 4100-209-4030 відбулося сходження електровозу та тринадцяти завантажених мінеральними добривами вагонів з рейок, що підтверджується актом службового розслідування від 17.03.2014, затвердженим начальником Одеської залізниці 24.03.2014.
Наказом начальника ДП "Одеська залізниця" № 3 від 15.03.2014, з метою скорочення часу ліквідації наслідків сходження рухомого складу на станції Веселинове, а також швидкого відновлення руху пасажирських та вантажних поїздів, було дозволено додаткове пошкодження вагонів рухомого складу під час виконання відновлювальних робіт.
Одеською залізницею 16.03.2014 складено акти про пошкодження вагонів, відповідно до яких також визначено вартість ремонту одинадцяти пошкоджених вагонів, а саме: по вагону № 58870049 вартість ремонту склала 27 646,11 грн., по вагону № 58871468 - 26 780,19 грн., по вагону № 58874488 - 27 646,11 грн., по вагону № 58885062 - 24 897,35 грн., по вагону № 58884289 - 27 646,11 грн., по вагону № 58884735 - 26 780,19 грн., по вагону № 58870437 - 26 780,16 грн., по вагону № 58870239 - 25 447,01 грн., по вагону № 59570648 - 27 646,11 грн., по вагону № 58871484 - 23 481,77 грн. та по вагону № 5887034 - 27 464,11 грн.
Також, стосовно кожного з вище вказаних вагонів було складено акти з переліком додаткових пошкоджень, які утворились внаслідок здійснення робіт з ліквідації транспортної пригоди (катастрофи, зіткнення, або сходження вагона).
В згаданих актах зафіксовано, що в ході проведення відновлювальних робіт бульдозерами "KOMATZU" Д335А, Т330 Знам`янського відновлювального поїзду були додатково пошкоджені рами вагонів, елементи кузова, дах, бокові стойки, торцеві стойки, гальмівне обладнання, у зв`язку з чим, згідно з п. 6.1.1 Інструкції ЦВ-0063, вагони підлягають виключенню з парку вантажних вагонів.
Управлінням Одеської залізниці на адресу АТ "Мінудобрєнія" 21.03.2014 надіслано телеграму № Н/430, якою повідомлено про те, що внаслідок сходження тринадцяти вагонів з рейок, одинадцять з них були пошкоджені до стану виключення їх з інвентарного парку, у зв`язку з чим Управління Одеської залізниці просило позивача інформувати про подальші дії з пошкодженими вагонами.
У відповідь, АТ "Мінудобрєнія" листом № НР014 від 17.04.2014 повідомило Управління Одеської залізниці про те, що оскільки завантажені вагони були прийняті для перевезення в технічно справному стані, тому АТ "Мінудобрєнія" буде пред`явлена претензія про відшкодування збитків у вигляді їх ринкової вартості, відтак лом пошкоджених вагонів АТ "Мінудобрєнія" не потрібен.
В грудні 2014 року АТ "Мінудобрєнія" звернулося до Арбітражного суду міста Москви з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Російська залізниця" про стягнення з останнього вартості одинадцяти вагонів, втрачених в результаті перевезення у розмірі 546 411, 88 швейцарських франків.
Рішенням Арбітражного суду міста Москви від 17.11.2017 у справі № А40-210885/14, залишеним без змін постановою Дев`ятого арбітражного апеляційного суду від 23.01.2018, позовні вимоги АТ "Мінудобрєнія" задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Російська залізниця" на користь АТ "Мінудобрєнія" збитки у розмірі 1 127 703, 00 російських рублів.
Арбітражний суд міста Москви виходив з того, що пошкодження вагонів до ступеня, що унеможливлює їх подальше використання за призначенням, сталося не з вини Відкритого акціонерного товариства "Російська залізниця", а відшкодуванню в порядку, передбаченому Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, підлягає лише шкода, завдана останнім внаслідок сходження вагонів АТ "Мінудобрєнія" з рейок. Шкода завдана АТ "Мінудобрєнія" пошкодженням вагонів до ступеня їх виключення з інвентарного парку, підлягає відшкодуванню особою, яка безпосередньо спричинила зазначену шкоду.
Посилаючись на те, що під час проведення робіт з відновлення руху на ділянці станції Веселинове, Одеська залізниця, працівниками ПАТ "Українська залізниця" було пошкоджено 11 вагонів, що належать АТ "Мінудобрєнія", до ступеня їх виключення з парку вантажних вагонів, і невідшкодованими залишаються збитки у розмірі 500 468, 63 швейцарських франків, що еквівалентно 14 118 859, 15 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак у позові слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи скаржника зводяться до того, що про наявність позадоговірної шкоди, а також вини відповідача у її спричиненні позивачу стало відомо 04.11.2015 після ознайомлення з відзивом на позовну заяву та з доповненнями до нього, поданих ПАТ "Українська залізниця" в межах розгляду Арбітражним судом міста Москви справи № А40-210885/2014-87-1104, а тому строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав - не пропущено.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.09.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 10.09.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.08.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на правильність зроблених ними висновків та помилковість доводів скаржника.
Також до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення по суті справи, у яких позивач обґрунтовує доводи, які, на його думку, свідчать про неможливість станом на 2014 рік дізнатися про особу, яка заподіяла шкоду в розмірі вартості 11 вагонів.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, потрібно з`ясовувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за договором, може бути обмеженим (ст. 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст. 1166 ЦК України).
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1166 ЦК України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі є недоговірними, а деліктними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Судами обох інстанцій встановлено, що право власності позивача на спірні вагони виникло на підставі договорів фінансової оренди (лізингу) та угод про перехід права власності, укладених між АТ "Мінудобрєнія" та ТОВ "ТОК " Мінудобрєнія ".
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, відповідачем було нанесено додаткові пошкодження вагонам до ступеню їх виключення з інвентарного парку, чим було порушено права та законні інтереси АТ "Мінудобрєнія", як власника майна. У матеріалах справи відсутні належні докази на спростування вини відповідача.
Відповідно до ст. 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - угода), на умовах даної угоди здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, вказаними в параграфі 2 статті 3, по накладним, передбаченим даною угодою та тільки в межах залізничних доріг - учасниць даної угоди, якими зокрема є Російська Федерація та Україна. Ця угода має обов`язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів та діє незалежно від державної приналежності сторін дог