ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/13267/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Козак Т. В. (адвокат),
відповідача - Андишули А. М. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства ?ДТЕК Донецькі електромережі? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 (головуючий - Коробенко Г. П., судді: Козир Т. П., Тищенко А. І.) у справі
за позовом Акціонерного товариства ?ДТЕК Донецькі електромережі?
до Державного підприємства ?Енергоринок?
про визнання недійсним одностороннього правочину.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 04.10.2018 Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", ЕК, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства ?Енергоринок? (далі - ДП ?Енергоринок?, ДПЕ, Підприємство) про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину Підприємства щодо зарахування здійснених позивачем оплат понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у жовтні-грудні 2017 року та липні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 №4863/01 (далі - договір від 19.08.2008, Основний договір) на загальну суму 209714665,80 грн, у рахунок оплати заборгованості, що виникла за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії №11296/01 від 12.06.2015 (далі - договір від 12.06.2015).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що здійснивши неправомірне зарахування вищевказаних оплат, відповідач порушив умови договору від 19.08.2008.
3. 23.10.2018 Товариство подало заяву про зміну предмета позову, в якій просило суд: 1) визнати недійсним односторонній правочин ДП ?Енергоринок? щодо зарахування оплат, здійснених АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за договором від 19.08.2008 на загальну суму 242290439,65 грн у рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору від 12.06.2015, з моменту його вчинення (далі - оспорюваний правочин); 2) зобов`язати ДП "Енергоринок" виконати умови пункту 6.5 договору від 19.08.2008, а саме зарахувати кошти за куплену у жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року електроенергію за договором від 19.08.2008 на загальну суму 242290439,65 грн у рахунок погашення заборгованості за договором від 19.08.2008, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 (суддя Босий В. П.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Підприємства щодо зарахування оплат, здійснених позивачем понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за договором від 19.08.2008 на загальну суму 242290439,65 грн, в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору від 12.06.2015, з моменту його вчинення. Зобов`язано відповідача виконати умови пункту 6.5 договору від 19.08.2008 щодо зарахування коштів за куплену у жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за договором від 19.08.2008 на загальну суму 242290439,65 грн, у рахунок погашення заборгованості за договором від 19.08.2008, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав.
5. Рішення мотивоване тим, що виключне право визначати, яка саме заборгованість, тобто за який період і в якому розмірі, сплачується за договором від 12.06.2015, належить позивачу, тоді як жодних погоджень щодо зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів у рахунок оплати перетоків електричної енергії позивач не надавав. При вчиненні оспорюваного одностороннього правочину із зарахування коштів, які надійшли від позивача за одним договором, у рахунок погашення заборгованості за іншим договором, відповідач порушив статті 188, 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 525, 539, 615 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
7. Постанова аргументована посиланням на положення статті 20 ГК України, статей 15, 16, 202, 203 ЦК України, статей 3, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статей 46, 80, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку, що заява АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" від 23.10.2018 не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим позовом, оскільки позивачем заявлено нову (додаткову) позовну вимогу про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину відповідача щодо зарахування оплат, здійснених позивачем у вересні 2018 року за договором від 19.08.2008, у рахунок оплати заборгованості, що виникла за договором від 12.06.2015, а також про виконання зобов`язання в натурі шляхом виконання умов пункту 6.5 договору від 19.08.2008, у зв`язку з чим суд першої інстанції не повинен був приймати зазначену заяву позивача до розгляду і мав вирішувати спір за вимогою, наведеною у первинній позовній заяві, чого місцевим господарським судом зроблено не було.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про неправильне визначення позивачем як одностороннього правочину, дій відповідача із зарахування коштів, які надійшли від позивача в якості оплати за договором від 19.08.2008 та які є переплатою, натомість отримання грошових коштів та їх зарахування на рахунок відповідача є господарською операцією, а не правочином, оскільки дії відповідача з віднесення суми переплати шляхом відображення її у бухгалтерському обліку вчиняються вже після отримання ним коштів, тобто після завершення господарської операції, коли відповідне зобов`язання вже виконано, як наслідок, чинним законодавством не передбачено такого способу судового захисту як внесення змін до бухгалтерського обліку шляхом визнання недійсною господарської операції відповідача із зарахування переплат позивача за договором у даних бухгалтерського обліку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 16, 202, 203, 525, 538, 615 ЦК України, статей 6, 20, 188 ГК України, статті 151 Закону України "Про електроенергетику", статей 1, 3, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 4- 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" (далі - постанова КМУ №263) та статей 2, 5, 46, 277 ГПК України, наголошуючи, що: 1) предметом позову є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину та прямо похідні від неї вимоги щодо застосування наслідків визнання його недійсним (у вигляді реституції); 2) необхідність подання позивачем саме заяви про зміну предмета позову за умов незмінності підстави позову викликана виключно неправомірними діями Підприємства із зарахування переплати за договором від 19.08.2008 у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015, тобто відбулося вчинення триваючого правочину шляхом односторонньої зміни ДП ?Енергоринок? умов двостороннього договору від 19.08.2008 і виконання цього договору відповідачем у зміненому на власний розсуд вигляді, починаючи із жовтня 2017 року; 3) апеляційний суд взагалі не надав оцінки неправомірним триваючим діям відповідача, через які позивач був змушений змінити предмет позову; 4) у свою чергу, позовна вимога про зобов`язання ДП "Енергоринок" виконати умови пункту 6.5 договору від 19.08.2008 є таким способом судового захисту прав Товариства як примусове виконання обов`язку в натурі; 5) зарахування переплат за договором не є господарською операцією та позивач не заявляв вимог щодо внесення змін до бухгалтерського обліку відповідача, так як спірні грошові кошти вже перебували на момент зарахування на рахунку ДП "Енергоринок" і залишилися там після вчинення оспорюваного правочину, наслідки якого виникли виключно для позивача і жодним чином не вплинули на загальний баланс (фінансовий стан) Підприємства; 6) якщо заява про зміну предмета позову вже була прийнята судом до розгляду і розглянута, то зміна (скасування) рішення у цій частині можлива лише у випадку якщо суд, який переглядає справу, дійшов висновку про необґрунтованість позову та незаконність рішення по суті; 7) здійснивши перезарахування коштів з одного договору на інший, відповідач вчинив односторонній правочин, зі змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - зміна правовідносин сторін, а саме збільшення кредиторської заборгованості Товариства за договором від 19.08.2008 і зменшення такої заборгованості за договором від 12.06.2015.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. 19.08.2008 між ДП "Енергоринок" та АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" укладено Основний договір, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує електроенергію в ОРЕ (оптовий ринок електроенергії) та здійснює її оплату відповідно до умов цього договору.
12. Порядок здійснення розрахунків визначено у розділі 6 Основного договору, відповідно до пунктів 6.1, 6.2 якого оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР (Інструкція про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України) грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК. Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов пунктів 6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 6.5 Основного договору (у редакції додаткової угоди від 18.11.2011 №7745/07) сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням пункту 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.2015, а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, крім заборгованості, реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.05.2005 №2711-ІV, з урахуванням ПДВ. У випадку відсутності простроченої заборгованості сума, яка була сплачена ЕК у розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується за згодою сторін як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК (крім договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного на виконання Закону України від 23.05.2005 №2711-ІV).
У пункті 6.6 Основного договору сторони погодили, що ЕК не вказує призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ЕК на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ (тобто у разі розподілу коштів Уповноваженим банком на підставі затвердженого НКРЕКП алгоритму ОРЕ).
13. Пунктом 11.6 Основного договору передбачено, що строк його дії становить з 01.09.2008 до 31.12.2008. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії.
14. На виконання вимог постанови КМУ №263 між сторонами укладено договір від 12.06.2015, за умовами пунктів 1.1, 5.2, 5.3, 10.1 якого відповідач продає, а позивач купує різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснює її оплату відповідно до умов цього договору. Цей договір укладено у зв`язку з проведенням антитерористичної операції та розділенням ОРЕ на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (контрольована територія, КТ), та окуповану територію і територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (неконтрольована територія, НКТ) на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції Закону від 07.04.2015 №284-VIII) та постанови КМУ №263. Оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії позивач здійснює грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідачем, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. При здійсненні платежів позивач повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір та розрахунковий місяць. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015, і діє протягом терміну дії постанови КМУ №263.
15. У жовтні 2017 року Товариство закупило електроенергію на суму 334811350,58 грн, але при цьому перерахувало у вказаному місяці на рахунок відповідача оплату у більшому розмірі, а саме у сумі 370608028,56 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії та довідкою щодо здійснення оплат на рахунок відповідача. Суму переплати позивач у листі від 08.11.2017 №61-1746 просив відповідача зарахувати у рахунок погашення заборгованості за вказані періоди з жовтня по грудень 2017 року за судовими рішеннями у справах №20/2, №39/49, №908/999/15-г, №905/707/16, а також як авансовий платіж на листопад 2017 року за Основним договором.
Підприємство у листі №07/51-4-13409 від 14.11.2017 повідомило позивача про здійснені ним зарахування, зокрема суму 35400360,43 грн, сплачену позивачем понад повну поточну вартість купленої у жовтні 2017 року за Основним договором електричної енергії, зараховано у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
16. У листопаді 2017 року Товариство закупило електроенергію на суму 390614809,10 грн і сплатило у цьому місяці на рахунок відповідача 363138625,39 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії та довідкою щодо здійснення оплат на рахунок відповідача. Також за розрахунками позивача врахуванню підлягала сума переплати жовтня 2017 року, яку позивач просив відповідача зарахувати як авансовий платіж на листопад 2017 року за Основним договором у cумі 34207725,33 грн. Тобто загальна сума надходжень в ОРЕ у рахунок оплати вартості електроенергії, купленої у листопаді 2017 року за Основним договором, становила 397346350,72 грн, а сума оплати понад повну поточну вартість - 6731541,62 грн, яку позивач у листі від 11.12.2017 №61/1976 просив відповідача зарахувати як авансовий платіж за грудень 2017 року за Основним договором.
Відповіді на цей лист від Підприємства не надійшло.
17. У грудні 2017 року відповідно до акта купівлі-продажу електроенергії Товариство закупило електричну енергію на суму 396254997,79 грн і згідно з довідкою про надходження коштів на рахунок відповідача здійснило оплату у цьому місяці на загальну суму 525638356,14 грн. За розрахунками позивача, з урахуванням переплати у листопаді 2017 року у сумі 6731541,62 грн, загальна сума надходжень в ОРЕ у рахунок оплати вартості електроенергії, купленої у грудні 2017 року за Основним договором становила 532369897,76 грн, з них переплата - 136114889,97 грн, яку позивач у листі від 10.01.2018 №61/18 просив відповідача зарахувати як авансовий платіж на січень 2018 року за Основним договором.
Однак Підприємство у листі від 12.01.2018 №07/51-4-598 повідомило позивача про зарахування сплачених ним у грудні 2017 року коштів у рахунок погашення заборгованості за рішеннями суду у справах №20/2, №39/49, №908/999/15-г, №905/707/16, №905/1563/16, №905/453/17, тобто заборгованості за Основним договором минулих періодів і заборгованості за договором від 12.06.2015. Отже, відповідач зарахував 100714539,54 грн, сплачених позивачем за електричну енергію за Основним договором, у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
18. У липні 2018 року Товариство закупило електричної енергії на суму 298969518,68 грн та перерахувало на рахунок відповідача у вказаному місяці 372997909,17 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії та довідкою щодо здійснення оплат. Сума переплати становить 74028390,49 грн, яку позивач у листі від 08.08.2018 №61/1062 просив відповідача зарахувати у рахунок оплати за судовим рішенням від 21.04.2016 у справі №905/707/16 (фактично це заборгованість за лютий 2015 року за Основним договором) та як авансову оплату за електроенергію, придбану в серпні 2018 року за Основним договором.
У листі від 13.08.2018 №07/51-4-10444 Підприємство погодило таке зарахування. Проте у листі від 17.09.2018 №01/51-4-11941 відповідач повідомив позивача про коригування суми зарахованих коштів, сплачених позивачем у липні 2018 року понад повну поточну вартість електроенергії, шляхом зарахування 73599765,83 грн, сплачених Товариством понад повну поточну вартість купленої у липні 2018 року електричної енергії за Основним договором, у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
19. У вересні 2018 року відповідно до акта купівлі-продажу електроенергії Товариство закупило електроенергії на суму 15167184,42 грн та згідно з довідкою щодо здійснення оплат перерахувало на рахунок відповідача у зазначеному місяці 47742958,27 грн. Суму переплати - 32575773,85 грн позивач у листі від 08.10.2018 №61/1304 просив відповідача зарахувати у рахунок оплати електроенергії, купленої за Основним договором, а саме згідно з відповідними графіками виплат заборгованості відповідно до судового рішення від 05.05.2015 у справі №908/999/15-г.
Однак Підприємство у листі від 11.10.2018 №01/51-4-13249 повідомило позивача про зарахування цих коштів у рахунок погашення заборгованості за судовим рішенням від 26.04.2018 у справі №905/2882/17, тобто за різницю перетоків електричної енергії, купленої позивачем протягом 2017 року на підставі договору від 12.06.2015.
20. Отже, за період жовтня-грудня 2017 року, липня та вересня 2018 року відповідач здійснив зарахування грошових коштів у сумі 242290439,65 грн, сплачених позивачем за Основним договором, у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
Позиція Верховного Суду
21. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
22. Спір між сторонами виник внаслідок того, що позивач вважає безпідставним та неправомірним проведене відповідачем зарахування коштів, сплачених за одним договором, в рахунок погашення боргу за іншим договором, визначаючи такі дії Підприємства як односторонній правочин щодо зарахування оплат з моменту його вчинення.
23. Частиною 3 статті 46 ГПК України позивачу надано право на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
24. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Підставою позову в цій справі є порушення відповідачем умов пункту 6.5 договору від 19.08.2008 шляхом неодержання згоди Товариства на зарахування коштів, надміру сплачених за одним договором, у рахунок погашення заборгованості позивача за іншим договором.
25. Оскільки норма частини 3 статті 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, спрямованої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.
26. Як вбачається зі змісту позовної заяви від 04.10.2018 та правильно зазначено судом апеляційної інстанції, Товариство спочатку заявило одну вимогу немайнового характеру - про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину ДП ?Енергоринок? щодо зарахування оплат, здійснених позивачем понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у жовтні-грудні 2017 року та липні 2018 року за Основним договором (договором від 19.08.2008) на загальну суму 209714665,80 грн, у рахунок оплати заборгованості, що виникла за іншим договором (договором від 12.06.2015), укладеним між тими самими сторонами.
27. У подальшому позивач 23.10.2018 подав заяву про зміну предмета позову, в якій він фактично скоригував свою первісну вимогу про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину відповідача щодо зарахування оплат, здійснених позивачем, понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у жовтні-грудні 2017 року та липні 2018 року за договором від 19.08.2008 на загальну суму 209714665,80 грн, у рахунок оплати заборгованості, що виникла за договором від 12.06.2015, доповнивши наведені у позовній заяві періоди, за які відповідач здійснив зарахування коштів, що надійшли від позивача за договором від 19.08.2008, новим періодом (вересень 2018 року), та збільшивши таким чином суму здійсненого відповідачем зарахування з 209714665,80 грн до 242290439,65 грн.
28. Крім того, Товариство заявило нову (додаткову) позовну вимогу немайнового характеру, а саме про зобов`язання відповідача виконати умови пункту 6.5 договору від 19.08.2008 шляхом зарахування коштів за куплену у жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за Основним договором електроенергію на загальну суму 242290439,65 грн у рахунок погашення заборгованості за цим договором, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав.
29. Колегія суддів зазначає, що чинним процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3)об`єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову.
При цьому при поданні вказаної заяви про зміну предмета позову позивач мав дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
Водночас касаційна інстанція зауважує, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо у заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №918/350/16, від 27.06.2018 у справі №910/18802/17 та від 28.03.2019 у справі №910/23066/17).
30. Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 4 статті 236 ГПК України, правомірно врахував зазначені вище правові позиції Верховного Суду і дійшов правильного висновку, що заява Товариства від 23.10.2018 не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим (новим) позовом, оскільки позивач заявив нову (додаткову) позовну вимогу про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину відповідача щодо зарахування оплат, здійснених позивачем у вересні 2018 року за договором від 19.08.2008 у рахунок оплати заборгованості, що виникла за договором від 12.06.2015, а також про примусове виконання зобов`язання в натурі шляхом виконання умов пункту 6.5 договору від 19.08.2008 та абзацу 3 пункту 6.3 ІВКОР (додаток 4 до договору між членами Оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996) та зарахування коштів за куплену в жовтні-грудні 2017 року, липні та вересні 2018 року за Основним договором електроенергію на загальну суму 242290439,65 грн у рахунок погашення заборгованості за цим договором, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав.
Наведеним спростовується непослідовне твердження скаржника про те, що предметом розглянутого місцевим судом позову є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину та прямо похідні від неї вимоги щодо застосування наслідків визнання його недійсним (у вигляді реституції), оскільки таке твердження суперечить як положенням пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, згідно з яким одним зі способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, так і подальшим доводам скаржника, за змістом яких він визнає той факт, що позовна вимога про зобов`язання ДП "Енергоринок" виконати умови пункту 6.5 договору від 19.08.2008 є таким способом судового захисту прав Товариства як примусове виконання обов`язку в натурі.
31. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не повинен був приймати заяву АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" від 23.10.2018 до розгляду та мав вирішувати спір за вимогою, наведеною у первинній позовній заяві.