Постанова Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 185/8507/14
провадження № 51-4040км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Руденко О.П., захисників Вісіцької В.В., Герман Ж.Г., Соболя М.С. (в режимі
відеоконференції),
розглянув касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та захисника Герман Ж.Г. на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040370001522, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Василівка Дніпропетровської обл., жителя АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і жителя АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кишинева (Республіки Молдова), жителя АДРЕСА_3 ),
засуджених кожного за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року засуджено:
ОСОБА_1 - за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; за ч. 2 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього його майна.
ОСОБА_2 - за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 2 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 72 КК вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року, яким призначено покарання у виді штрафу в сумі 1000 грн, ухвалено виконувати самостійно.
ОСОБА_3 - за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 2 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців з конфіскацією всього його майна.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено: доповнено мотивувальну частину вироку словами: "Висновками експертів № 615 від 20 червня 2014 року, № 614 від 18 червня 2014 року, № 436 від 24 червня 2014 року, № 433 від 25 червня 2014 року"; виключено з кваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК кваліфікуючу ознаку "заподіяння значної матеріальної шкоди". У решті вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 засуджені за те, що вони 31 травня 2014 року, діючи за попередньою змовою, з метою умисного вбивства раніше незнайомого ОСОБА_4 з корисливих мотивів, домовилися з ним про поїздку на його автомобілі таксі "Опель Астра", (який належить ОСОБА_5 ), державний номерний знак НОМЕР_1, з м. Тернівки до дачного товариства "Самарчанка", розташованого за с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Приблизно о 16:20 зазначені особи прибули на таксі потерпілого приблизно за 1500 м від шахти "Самарська" у напрямку руху до с. Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_2, вибравши безлюдне місце і переконавшись у відсутності зустрічного і попутного транспорту та сторонніх осіб, попросив ОСОБА_4 зупинити автомобіль на узбіччі, а ОСОБА_1 заздалегідь заготовленим ножем умисно завдав потерпілому не менше 4 ударів у живіт. Потерпілий намагався втекти, однак ОСОБА_1 наздогнав його та завдав не менше 5 ударів ножем в груди і шию. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 17:00 на місці скоєння злочину. У цей час ОСОБА_3 став обшукувати автомобіль таксі. Після вчинення умисного вбивства засуджені заволоділи особистим майном потерпілого: грошовими коштами в сумі 370 грн, а з метою приховування скоєного злочину - транспортним засобом "Опель Астра", заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди на суму 80 774,10 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Герман Ж.Г. ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що доказами у кримінальному провадженні не підтверджується причетність ОСОБА_1 до злочинів, за які він засуджений. Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит у судовому засіданні експертів імунолога і цитолога. Звертає увагу на відсутність у провадженні звукозапису судового засідання від 10 грудня 2014 року.
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що апеляційним судом належним чином не перевірено та не надано обґрунтованих відповідей на всі доводи в апеляційних скаргах. Зокрема, вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилися аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про застосування до нього фізичного та психічного насильства, внаслідок якого він був змушений обмовити себе у вчиненні злочинів, та аналогічні доводи про це в судовому засіданні засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому зазначає, що апеляційний суд формально послався на перевірку таких доводів судом першої інстанції, оскільки не звернув уваги, що слідчим шляхом з приводу доводів засуджених, які висували небезпідставні скарги про погане поводження з боку суб`єктів владних повноважень, не було проведено ефективного розслідування.