Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 577/4064/16-к
провадження № 51-7637 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Николенка Р.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Буринського районного суду Сумської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200080001562, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України, такий, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Буринського районного суду Сумської області від 30 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 10 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а період з 21 червня 2017 року по день постановлення вироку, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 09 серпня 2016 року близько 20:00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту із ОСОБА_2, який виник між ними на ґрунті побутового пияцтва, діючи умисно з мотивів гострої неприязні до ОСОБА_2, з метою протиправного заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, вхопив зі столу кухонного ножа, клинком якого цілеспрямовано наніс ОСОБА_2 один удар в ділянку живота, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від якого потерпілий у короткий проміжок часу помер.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішень місцевого та апеляційного судів і просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважає, що його дії слід було кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК, оскільки мало місце заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілому. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимог ст. 404 КПК, повторно не дослідив обставин, які були досліджені місцевим судом неповно та з порушеннями. Крім того, місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотань про призначення експертизи, відвід прокурора та суду. Стверджує про неефективний захист адвокатом Фесенко О.Д. в суді першої інстанції. Також посилається на те, що судами неправильно застосовано ч.5 ст. 72 КК, при зарахуванні строку попереднього ув`язнення.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Николенко Р.С. вимоги касаційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні, вказуючи про безпідставність доводів скарги засудженого, просив залишити її без задоволення.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого та необхідність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 121 КК спростовуються встановленими фактичними обставинами, що підтверджені доказами, яким місцевий суд у порядку ст. 94 КПК України дав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийняв обґрунтоване рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
Частина 1 статті 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В свою чергу, частина 2 статті 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Так, судами правильно враховано, що обвинувачений обрав знаряддям вчинення злочину ніж - тобто інструмент для різання, що складається з леза та ручки, а тому була велика ймовірність того, що при його застосуванні можна заподіяти смерть людині. Хоча ОСОБА_1 наніс лише один удар ножем потерпілому, однак це був навмисний, цілеспрямований удар в живіт, у місце розташування життєво важливого органу - печінки, з послідуючим пошкодженням, що знаходиться у прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_2 Заслуговує на увагу і той факт, що до настання події вчиненого, між засудженим та потерпілим виник словесний конфлікт на ґрунті побутового пияцтва, в ході якого ОСОБА_1 і наніс удар ножем в область життєво важливого органу потерпілого. Значення має також те, що засуджений після спричинення ножового поранення ОСОБА_2, не намагався вжити заходів задля збереження життя останнього, адже не надав йому жодної допомоги, не викликав медичну допомогу, а просто залишив потерпілого та пішов. Сукупність всіх обставин вчиненого діяння свідчать про спрямованість дій ОСОБА_1 саме на досягнення бажаного результату - смерті ОСОБА_2 .