Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 175/1945/16-ц
провадження № 61-17993св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Борисова С. А. від 06 жовтня 2016 року та ухвалуапеляційного суду Дніпропетровської області в складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І., від 21 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що 12 червня 2014 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області були задоволені його позовні вимоги до ОСОБА_3 та стягнуто з останнього на його користь 101 000 грн.
Під час виконання рішення суду в межах виконавчого провадження державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 складено акт опису і арешту майна та накладено арешт на майно.
Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2, під час виконання рішення суду заявила, що дане майно належить їй на праві приватної власності, на підтвердження чого надала договір дарування предметів побутового призначення від 24 січня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_3
Посилаючись на те, що даний договір є фіктивним, оскільки його укладено з метою приховати належне боржнику ОСОБА_3 на праві власності майно, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування предметів побутового призначення від 24 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, у зв`язку із чим фіктивний правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 234 ЦК України. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину щодо відсутності наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Судом указано, що на виконання оспореного позивачем правочину спірне майно було передано обдарованій, а позивачем не надано доказів відсутності у сторін правочину наміру створити юридичні наслідки, передбачені договором.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Також указано, що позивач не є стороною оспореного правочину і тому не має права на звернення до суду із даним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов у даній справі задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову. Суди не з`ясували обставини укладення спірного правочину. Крім того, суди взяли до уваги свідчення свідків, які є не точними, і не правильно оцінили такі свідчення.
Доводи інших учасників справи
У червні 2017 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шахторін А. С., подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
02 травня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматичну систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.
03 червня 2019 року дана цивільна справа надійшла на розгляд судді Штелик С. П.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 січня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування предметів побутового призначення.
Предмети побутового призначення, які визначені в договорі дарування у повному обсязі перевезено до квартири, де була зареєстрована та фактично проживала ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .
03 травня 2014 року відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_2 змінено на " ОСОБА_2 ".
Згідно копії акту опису і арешту майна державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції від 16 грудня 2015 року, який складено під час примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 100 000 грн, на підставі якого 13 жовтня 2014 року було видано виконавчий лист, містить предмети побутового призначення, які визначені в договорі дарування від 24 січня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.