Постанова
Іменем України
13 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 541/270/17
провадження № 61-27734св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "БМ Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Андрущенко-Луценко С. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Триголова В. М., Гальонкіна С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
09 лютого 2017 року АТ "БМ Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом виселення.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в процесі здійснення виконавчого провадження за рішенням Миргородського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на публічних торгах було продано належне ОСОБА_1 майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Набувачем зазначеного майна є АТ "БМ Банк". 07 листопада 2016 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д В. на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги позивачеві АТ "БМ Банк" було видано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зареєстроване право власності на цю квартиру за позивачем. В порушення ст.ст. 319, 321 ЦК України відповідач ОСОБА_1 проживає в належній позивачеві квартирі, що позбавляє його можливості розпорядитися своєю власністю та призводить до порушення права власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що квартира передана в іпотеку банку набута у власність іпотекодавцем не за рахунок кредитних коштів, тому виселення відповідача, без надання іншого житлового приміщення не передбачено законодавством. Оскільки в рішенні суду про виселення має бути зазначено постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, однак позивачем не зазначено у яке житлове приміщення слід виселити відповідача, тому позовні вимоги АТ "БМ Банк" не можуть бути задоволені з підстав неможливості виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ПАТ "БМ Банк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "БМ Банк".
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що право власності на квартиру набуто позивачем не внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, а в ході здійснення виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу на користь позивача. Виконання зазначеного рішення суду жодним чином не стосується іпотеки.
Належна позивачеві спірна квартира була виставлена на прилюдні торги (була реалізована) державним виконавцем в ході примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (а не про звернення стягнення на предмет іпотеки).
Застосування судом апеляційної інстанції ст. 38 Закону "Про іпотеку" є неправильним, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки не проводилось, кваритира як предмет іпотеки на торги не виставлялась.
Правові відносини, що існують між сторонами, виникли не з договору іпотеки, не стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому до них не мають бути застосовані норми Заокну України "Про іпотеку".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 червня 2008 року між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №21/29/120608. Згідно з умовами договору останній отримав грошові кошти у розмірі 250 000 грн. зі сплатою 18% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту - 11 червня 2018 року.
12 червня 2008 року між ТОВ "БМ Банк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №21/29/120608. Даний договір забезпечував вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №21/29/120608 від 12 червня 2008 року. За його умовами іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором наступне майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У подальшому 07 листопада 2016 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д. В. відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", статті 33 Закону України "Про іпотеку" та на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги видано Публічному акціонерному товариству "БМ Банк" свідоцтво, з якого вбачається, що АТ "БМ Банк" належить на праві власності майно, що складається з квартири номер АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_1 (а.с.4).
13 грудня 2016 року АТ "БМ Банк" направила на адресу відповідача вимогу про виселення та зняття з реєстрації місця проживання посилаючись на ст.ст. 319, 321 ЦК України (а.с.6-11).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституцією Українипередбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції Україниустановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.