Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 760/11911/17
Провадження № 51-2070 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Ємця О.П., Остапука В.І.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017100090005481за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Києві, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього увʼязнення з 18 травня 2017 року по 20 травня 2017 року, з розрахунку 1 день попереднього увʼязнення за 2 дні позбавлення волі.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Соломʼянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року виправлено описку у резолютивній частині вироку і зазначено "визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, 18 травня 2017 року, у період часу з 12 год. 21 хв. до 12 год. 40 хв., ОСОБА_1 в гуртожитку АДРЕСА_3 , проник до кімнати № НОМЕР_1, звідки повторно таємно викрав мобільний телефон марки "Айфон 7" у чохлі, з сім-карткою мобільного оператора та наручний годинник "Zerter", чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 47 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені судові рішеннята призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості. Зазначає, що в його діях відсутня кваліфікуюча ознака "повторність", а судами неправильно застосовано положення ст. 72 КК України, оскільки він вважається таким що не має судимості відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 80 та ч. 2 ст. 90 КК України. Стверджує, що вчинив новий злочин через два роки після вступу в законну силу попереднього вироку, на що суди не звернули уваги.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду:
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище засудженого.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.