Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 522/19081/15-ц
провадження № 61-17860св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 06 квітня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) про усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном шляхом визнання припиненим права іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Після смерті матері у порядку спадкування за законом 06 листопада 2015 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та прийняла спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира). Згодом їй стало відомо, що спірна квартира з 2007 року знаходиться у іпотеці банку за борговими зобов`язаннями її матері. Посилалась на те, що банк як кредитор у встановлений законом строк не звернувся з претензіями до неї як спадкоємця ОСОБА_2 , тому іпотечний договір є припиненим, а заборони на відчуження спірної квартири порушують її право власності.
За таких обставин позивач просила суд визнати припиненим у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" право іпотеки за укладеним з ОСОБА_2 іпотечним договором від 16 березня 2007 року; зобов`язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про заборону відчуження спірної квартири; зобов`язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку спірної квартири.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Нікітіної С. Й. від 23 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненим у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" права іпотеки за укладеним з ОСОБА_2 іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С. О. за реєстраційним № 1356.
Зобов`язано відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про заборону відчуження та іпотеку квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк як кредитор ОСОБА_2 не виконав свій обовʼязок щодо дотримання строків звернення до спадкоємця боржника, а тому позбавлений права вимоги до неї. Зобовʼязання за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_2, є припиненими, а обтяження, які виникли у звʼязку з передачею останньою спірної квартири в іпотеку, перешкоджають позивачу як спадкоємцю в реалізації права власності на отримане у спадщину майно у частині обмеження права розпорядження ним.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 квітня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2015 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у звʼязку з порушенням позичальником ОСОБА_2 своїх зобовʼязань за кредитним договором, після її смерті до спадкоємця, позивача у справі, перейшли обовʼязки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки, а тому відсутні правові підстави для визнання припиненим права іпотеки банку на спірну квартиру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк у передбачений статтею 1281 ЦК України строк не предʼявив свої вимоги до ОСОБА_1 як спадкоємця боржника ОСОБА_2, тому є таким, що позбавлений права вимоги за вказаним кредитним договором, а з припиненням основного зобовʼязання припинилося і похідне - іпотека. У звʼязку із тим, що позивач у межах вартості майна, отриманого у спадщину, на виконання судового рішення задовольнила вимоги іншого кредитора - ОСОБА_3, вона звільняється від відповідальності перед банком.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 295 900 доларів США на строк до 16 березня 2017 року зі сплатою 13,75 % річних.
На забезпечення виконання цього кредитного договору між банком і ОСОБА_2 16 березня 2007 року укладено іпотечний договір, відповідно до якого позичальник передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 заставною вартістю 2 224 697 грн.
У звʼязку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 20 жовтня 2010 року виникла заборгованість по тілу кредиту - 250 869,37 доларів США, заборгованість по відсоткам - 73 863,20 доларів США.
Сторони визнають, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 та поручителя за вказаним кредитним договором ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 4 417 454,20 грн, однак за заявою останнього вказане судове рішення було скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2015 року, а ухвалою суду від 20 липня 2015 року позов банку залишено без розгляду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Після смерті ОСОБА_2 її донька ОСОБА_4 20 липня 2015 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та 06 листопада 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, успадкувавши при цьому спірну квартиру, що знаходилась у іпотеці банку з 2007 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.