Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 311/380/16-ц
провадження № 61-34895св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року у складі судді Плечищевої О. В. та рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року у складі суддів: Подліянової Г. С., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 11 березня 2011 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 19 500 грн зі сплатою 0,12 % річних на строк до 10 березня 2014 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка", Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 16 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 90 тис. грн, із яких: 8 603 грн 77 коп. - тіло кредиту, 07 грн 64 коп. - проценти, 5 924 грн 17 коп. - комісія, 75 464 грн 42 коп. - пеня.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути вказану сму із боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 90 тис. грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у судове засідання не з`явився, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не надав, тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір пені із 75 464 грн 42 коп. до 14 536 грн, а загальну суму стягнення - із 90 тис. грн до 29 071 грн 58 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, суд першої інстанції правильно виходив із умов позичальника, розрахунку заборгованості, наданої позивачем, та положень статей 526, 625, 1048, 1054 ЦК України. Разом з тим, суд не врахував, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання, а тому сума пені підлягає зменшенню на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він припинив сплачувати платежі за кредитом у 2012 році, а банк звернувся до суду із позовом 15 квітня 2016 року, тобто із пропуском строку позовної давності, що не враховано судами при розгляді справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
05 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду, а 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Штелик С. П.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що 11 березня 2011 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 19 500 грн зі сплатою 0,12 % річних на строк до 10 березня 2014 року.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суди виходили із того, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка", Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.