Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 761/24050/17
провадження № 61-12864св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у складі судді Савицького О. А. та постанову апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року у складі суддів: Ратнікової В. М., Невідомої Т. О., Борисової О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна, ОСОБА_1, Голуб ОСОБА_3,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шишкіної А. О., Самборського О. М., Голуба О. С., в якому просив визнати недійсним договір застави транспортного засобу від 12 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Позов мотивовано тим, що автомобіль марки "Land Rover", 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, був придбаний ним у грудні 2016 року у товариства з обмеженою відповідальністю "Автопрестиж центр", яке є комісіонером та, в свою чергу, виконувало дії з продажу транспортного засобу на підставі договору комісії з попереднім власником транспортного засобу ОСОБА_4, в його інтересах, але від свого імені. Після укладення договору купівлі-продажу вказаний автомобіль марки "Land Rover" було знято з обліку для реєстрації за новим власником. У липні 2017 року йому стало відомо, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна рахується запис про заборону відчуження належного йому автомобіля, внесений на підставі договору застави від 12 червня 2017 року, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А. О. Вказував, що ОСОБА_4 надав приватному нотаріусу неправдиву інформацію про належність йому автомобіля "Land Rover", оскільки на момент вчинення договору застави він вже не був його власником. Отже, на його думку, при вчиненні оспорюваного правочину ОСОБА_4 ввів його учасників та нотаріуса в оману, так як укладення договору застави відбулося всупереч вимогам закону та просив визнати договір застави недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір застави транспортного засобу марки "Land Rover", модель "Range Rover", рік випуску-2014, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, тип загальний легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений 12 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А. О., зареєстрований в реєстрі за № 2563. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зміст договору застави суперечить вимогам Закону України "Про заставу" та положенням Цивільного Кодексу України, оскільки на час укладення даного договору транспортний засіб, який є предметом застави, заставодавцю на праві власності не належав, а укладення договору застави порушує конституційні права позивача, як власника цього автомобіля. Крім того, суд виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_4 під час укладення договору застави від 12 червня 2017 року не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, оскільки йому було достеменно відомо про те, що раніше автомобіль був придбаний позивачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 10 грудня 2016 року. Не повідомлення ОСОБА_4 про відсутність у нього права власності на автомобіль в момент вчинення договору застави є обманом ОСОБА_1 щодо обставин, які мають істотне значення при вчиненні правочину, оскільки обман стосується саме прав та обов`язків сторін.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року змінено в частині правового обґрунтування та виключено з мотивувальної частини посилання на статтю 230 ЦК України. В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи було достовірно встановлено, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договір застави транспортного засобу від 12 червня 2017 року за своїм змістом суперечить вимогам закону, зокрема статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
Разом з тим, дійшовши вірного висновку про те, що договір застави транспортного засобу від 12 червня 2017 року підлягає визнанню недійсним в порядку статей 203, 215 ЦК України, суд першої інстанції помилково зазначив як окрему підставу недійсності оспорюваного договору статтю 230 ЦК України, оскільки про обман, як підставу недійсності правочину, може заявляти лише сторона цього правочину, яка вважає, що її було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення. ОСОБА_2, який не є стороною договору застави транспортного засобу від 12 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, не може стверджувати про те, яким чином вказані особи розуміли суть вчиненого правочину та як усвідомлювали його обставини.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 . просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на момент укладення оспорюваного договору застави і на момент розгляду справи автомобіль марки "Land Rover", належав ОСОБА_2, оскільки позивачем не було проведено державної реєстрації транспортного засобу, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів". Оскільки доказом належності транспортного засобу особі на праві власності є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке у позивача відсутнє, законним власником автомобіля є ОСОБА_4 . Також позивачем не надано доказів того, що він звертався до сервісних центрів МВС України із заявою про реєстрацію права власності на вказаний транспортний засіб, тому надані позивачем письмові докази не є підтвердженням належності автомобіля позивачу.
Також аргументами касаційної скарги є те, що ОСОБА_2 не є стороною оспореного ним договору застави і не може вважатися власником переданого в заставу майна, а тому відсутні підстави вважати, що його права були порушені. Наданий позиваем договір комісії транспортного засобу не відповідає вимогам законодавства щодо вчинення такого правочину, зокрема, не містить умов щодо ціни продажу транспортного засобу.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, зазначив про те, що доводи касаційної скарги про те, що позивач не є власником транспортного засобу марки "Land Rover", 2014 року випуску, та автомобіль не належав останньому на момент передачі його в заставу не відповідають дійсності. Згідно облікової картки № НОМЕР_3 від 18 квітня 2017 року вказаний автомобіль був знятий ОСОБА_4 з обліку для реєстрації за новим власником. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке на думку скаржника, є єдиним документом на підтвердження права власності ОСОБА_4 на момент вчинення договору застави 12 червня 2017 року втратило свою чинність, оскільки автомобіль був знятий з реєстрації 18 квітня 2017 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 10 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Автопрестиж Центр" було укладено договір № 5706/16/000178 комісії транспортного засобу (номерного агрегату), за умовами якого товариство зобов`язалося, за дорученням ОСОБА_4, виконати в його інтересах, але від свого імені, дії, пов`язані з продажем транспортного засобу - автомобіля марки "Land Rover", модель "Range Rover", рік випуску - 2014, колір - чорний, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 .
10 грудня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Автопрестиж Центр" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5706/16/000178, за умовами якого товариство зобов`язалося передати ОСОБА_2 у власність транспортний засіб - автомобіль марки "Land Rover", модель "Range Rover", рік випуску - 2014, колір - чорний, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований на праві власності за комітентом за договором комісії транспортного засобу № 5706/16/000178.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5706/16/000178, передача транспортного засобу продавцем і його прийняття покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання договору. Покупець набуває права власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу.