Постанова
Іменем України
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-427/11
провадження № 61-31432св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0692 га.
Власником суміжної земельної ділянки на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, ОСОБА_3 які самовільно, без погодження з відповідними органами влади, з порушенням лімітів відступу від межової лінії між земельними ділянками, була збудована споруда (гараж) і ці обставини були підставою для звернення до управління земельних ресурсів. Перевіркою геодезистом від 26 серпня 2009 року меж земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 було встановлено, що гараж суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково виходить за межі його землекористування і накладається на землекористування відповідача площею 5,0 кв. м, також на землі Дніпропетровської міської ради площею 10,0 кв. м, що підтверджується висновками від 20 червня 2013 року № 790-14 та від 14 листопада 2014 року № 312/3133-14.
Під час будівництва гаража відповідачами не було встановлено водовідвід, внаслідок чого вся дощова вода стікає у його двір з чим неодноразово він звертався до відповідачів, але останні не вжили заходів до усунення перешкод.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: зобовʼязати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, шляхом знесення гаража, який частково заходить на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 та огорожу, яка фактично розташована на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0692 га, розташованій по АДРЕСА_1, шляхом зносу гаражу.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року доповнено рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року, а саме: Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, шляхом зносу огорожі, яка фактично розташована на земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що вказаний гараж відповідачами збудовано самовільно та частково з огорожею зайнято земельну ділянку позивача. Суд першої інстанції відмовив в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вона не доведена та не підтверджена відповідними доказами.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року скасовано в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання знести гараж та огорожу, та в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні обґрунтування про конкретні порушення прав та інтересів позивача, пов`язані з розміщенням гаража та зведеної кам`яної огорожі. Вказаний гараж відповідачів не є самочинним будівництвом, оскільки його прийняття в експлуатацію погоджено з виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Дніпропетровській області "Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам". Крім того, тільки частина гаража площею 5 кв. м розміщується на земельній ділянці позивача, а тому знесення усього гаражу є безпідставним.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У серпні 2017 рокуОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі судові рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з висновком судово-будівельної експертизи від 20 червня 2013 року межі земельних ділянок АДРЕСА_1 не відповідають межам відповідно актам на право власності на земельні ділянки, виданим на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 Земельна ділянка домоволодіння № 80 частково заходить на земельну ділянку домоволодіння № 78-А та зайнята гаражем – 5 кв. м, під двором - 6 кв. м, земельна ділянка, що примикає до будинку № 80 - 10 кв. м, земля міської ради - 10 кв . м. Під час будівництва гаража відповідачами не було встановлено водовідвід, внаслідок чого дощова вода стікає у його двір з чим він неодноразово звертався до відповідачів, проте останні не вжили заходів до усунення перешкод. Також, відповідачами у суді не надано підтвердження права власності на самовільно збудований гараж. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 серпня 2016 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 16 березня 2004 року власником наданої для будівництва та обслуговування земельної ділянки площею 0,0841 га за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_4 Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради від 16 березня 2007 року на підставі заяви ОСОБА_4 індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_2 присвоєно нову адресу: АДРЕСА_7 .