Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 212/9065/15-ц
провадження № 61-9054св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - комунальний заклад "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради",
заінтересована особа - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року у складі судді Борис О. Н. та народних засідателів: Коваленка Р. А., Абрамова О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів:
Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2015 року комунальний заклад "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради") звернувся до суду із заявою про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1
Заява мотивована тим, що 28 жовтня 2015 року о 18 год. 30 хв. бригадою швидкої медичної допомоги до приймального відділення була доставлена ОСОБА_1, у зв`язку з її неадекватною поведінкою, а саме: побиття матері тенісною ракеткою, погрозою виплигнути з балкона. Після огляду ОСОБА_1 була госпіталізована до психіатричного відділення.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря психіатра з 02 серпня
2007 року з діагнозом F 31.3 Біполярний афективний розлад. Поточний епізод помірної депресії. З заяви матері та сестри хворої слідує, що її психічний стан останнім часом погіршився, вона стала конфліктувати з рідними, погрожувала розправою, почала забалакуватися, стала висловлювати суїцидальні думки, погрожувала виплигнути з балкона, залишила передсмертну записку. В клінічній картині на перший план виступає стійка параноїдна симптоматика з маячними ідеями відношення, внаслідок чого хвора виявляє реальні наміри та дії, які представляють собою безпосередню небезпеку для оточуючих та себе. За висновками комісії лікарів-психіатрів диспансеру ОСОБА_1 страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїдної форми з параноїчним синдромом, у зв`язку з чим вона потребує лікування та госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року заяву
КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 задоволено.
Госпіталізовано в примусову порядку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до психіатричного стаціонару КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради".
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді шизофренії параноїдної форми з параноїчним синдромом, а неможливість усвідомлення нею необхідності лікування є підставою її госпіталізації для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" для госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди. Госпіталізація ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку викликана станом її здоров`я, яка у зв`язку з неадекватної поведінкою створювала безпосередню небезпеку для оточуючих та самої себе.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
26 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 незаконно затримали в її житловому приміщенні без відповідного рішення суду та під час затримання працівниками поліції не складався відповідний протокол. До неї незаконно застосовувалися примусові заходи з боку медичного персоналу не лише під час затримання, але й в психіатричній лікарні. Також, зазначає, що введення людині психотропних чи наркотичних речовин проти її волі заборонено законом та є злочином. Вважає, що судами не була дотримана процедура встановлення та доведення того, що вона дійсно психічно хвора та потребує лікування та чи є тримання у психіатричній лікарні відповідним підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи:
12 червня 2019 року КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ухвалюючи рішення у справі, суди повно та всебічно дослідили наявні у матеріалах справи докази, надали їм належну оцінку, внаслідок чого було ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення, а тому підстав для їх скасування немає. Також, зміст відзиву на касаційну скаргу обґрунтований правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (касаційне провадження № 14-9свц18).
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від
03 листопада 2015 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 212/9065/15-ц з Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У червні 2019 року матеріали цивільної справи № 212/9065/15-ц надійшли до Верховного Суду та передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу № 212/9065/15-ц призначено до судового розгляду.
Щодо заявлених клопотань:
Одночасно у касаційній скарзі заявник просить не розглядати її касаційну скаргу у письмовому провадженні без виклику учасників судового процесу, а розглянути обов`язково у відкритому судовому засіданні з викликом усіх сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у справі за заявою КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 у загальному порядку та у відкритому судовому засіданні з викликом усіх сторін, - відмовлено.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря-психіатра
КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" з 02 серпня 2007 року з діагнозом: F 31.3 Біполярний афективний розлад. Поточний епізод помірної депресії.
Перебувала на лікуванні у КЗ "Криворізький психоневрологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" у періоди з:
- 30 липня 2007 року по 21серпня 2007 року;
- 24 червня 2008 року по 02 липня 2008 року;
- 12 січня 2009 року по 30 січня 2009 року;
- 13 грудня 2014 року по 20 грудня 2014 року;
- 06 січня 2015 року по 02 лютого 2015 року;
- 08 вересня 2015 року по 09 жовтня 2015 року.
28 жовтня 2015 року о 18 год. 30 хв. бригадою швидкої медичної допомоги до приймального відділення була доставлена ОСОБА_1, у зв`язку з її неадекватною поведінкою, а саме: побиття матері тенісною ракеткою, погрозою виплигнути з балкона. Після огляду ОСОБА_1 була госпіталізована до психіатричного відділення.
З заяви матері та сестри хворої слідує, що її психічний стан останнім часом погіршився, вона стала конфліктувати з рідними, погрожувала розправою, почала забалакуватися, стала висловлювати суїцидальні думки, погрожувала виплигнути з балкона, залишила передсмертну записку.
Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів від 29 жовтня 2015 року № 3019 в клінічній картині на перший план виступає стійка параноїдна симптоматика з маячними ідеями відношення, внаслідок чого хвора виявляє реальні наміри та дії, які представляють собою безпосередню небезпеку для оточуючих та себе.
Комісія лікарів-психіатрів диспансеру дійшла висновку, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїдної форми з параноїчним синдромом та потребує лікування в умовах стаціонару без її згоди.
Задовольняючи заяву, суди попередніх інстанцій виходили з наявності підстав, передбачених статтею 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" для госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди. Госпіталізація ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку викликана станом її здоров`я, яка у зв`язку з неадекватної поведінкою створювала безпосередню небезпеку для оточуючих та самої себе.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 4 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України (в редакції 2004 року) за умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу", заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.