Постанова
Іменем України
13 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 562/2520/16-ц
провадження № 61-32162св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Шуляка А. С. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ПАТ "Полтава-банк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в звʼязку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № 4 від 15 липня 2014 року ПАТ "Полтава-банк" прийняв рішення про звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору від 15 липня 2014 року, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. 09 серпня 2016 року за ПАТ "Полтава-банк" було зареєстровано право власності на вказаний будинок. Оскільки відповідачі по справі відмовляються в добровільному порядку звільняти спірний житловий будинок, позивач просив суд ухвалити рішення, яким виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 та зобовʼязати орган реєстрації при виконавчому комітеті Здолбунівської міської ради зняти їх з реєстрації.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що встановивши, що в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1, придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, повернення яких забезпечене іпотекою, тому відсутні передбачені законом підстави для виселення відповідачів із житлового будинку без надання їм іншого постійного житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ПАТ "Полтава-Банк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Полтава-Банк".
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що із втратою ОСОБА_1 права власності на жиловий будинок, який є предметом іпотеки, припинилось його та членів його сімʼї право користування спірним житловим приміщенням, тому відмова у виселенні є безпідставною та є порушеням ст. 391 ЦК України.
Судами першої та апеляційної інстанції було проігноровано наявність у ОСОБА_1 іншого постійного житла, належним чином не розглянуто та не досліджено питання щодо надання іншого житлового приміщення за рахунок ОСОБА_1, а саме: житлового будинку АДРЕСА_2, що призвело до неправильного вирішення спору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Полтава-банк" було укладено кредитний договір № 4 згідно умов, якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 000 грн. строком на 60 місяців зі сплатою 21% річних.
В забезпечення виконання зобовʼязання за кредитним договором 15 липня 2014 року між ПАТ "Полтава-банк" та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір згідно умов якого останній передав в іпотеку належний йому житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0668 га., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
В звʼязку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору позивачем було прийнято рішення про звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього.
09 серпня 2016 року за позивачем було зареєстровано право власності на житловий будинок, а 10 серпня 2016 року на земельну ділянку, що підтверджується копією Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державних іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 серпня 2016 року № 6535207.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституцією Українипередбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції Україниустановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У справі, що розглядається, новий власник - банк, який зареєстрував право власності у позасудовому порядку за банком на спірне майно, що було предметом іпотеки, не може одноособово користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник, який втратив право власності на житло, відмовляється виселятися з нього.
Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 109 ЖК Української РСР.