Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 127/27247/16-ц
провадження № 61-33804св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2017 року у складі судді Бойка В. М. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року у складі суддів: Марчук В. С., Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Центр державного земельного кадастру",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр державного земельного кадастру") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Вимоги мотивовані тим, що з 11 вересня 2001 року він працював у ДП "Державна картографічна фабрика". Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 09 січня 2013 року № 5 вирішено реорганізувати ДП "Державна картографічна фабрика" шляхом приєднання до ДП "Центр Державного земельного кадастру" та створення на його базі структурного Вінницького відокремленого підрозділу Центру ДЗК. 21 жовтня 2015 року він був звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про працю (невиплата заробітної плати за дев`ять місяців 2015 року) з виплатою вихідної допомоги за порушення законодавства про працю у відповідності до статті 44 КЗпП України. На день припинення трудових відносин з ДП "Державна картографічна фабрика" рахувалася заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. 06 травня 2016 року він звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати при звільненні. 24 червня 2016 року Вінницький міський суд у справі № 127/9564/16-ц задовольнив його позов та стягнув з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 464 грн 57 коп. та компенсацію за затримку заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 523 грн 77 коп. 18 березня 2016 року суддя Вінницького міського суду Волошин С. В. видав судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з січня 2015 року по серпень 2015 року та за жовтень 2015 року в розмірі 47 431 грн 83 коп. Судовий наказ набрав законної сили 12 квітня 2016 року. За цей період Центром ДЗК погашено заборгованість з січня 2015 року по квітень 2015 року в розмірі 11 185 грн 10 коп.
Посилаючись на викладене та уточнивши позов, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 73 432 грн 14 коп. за період з 21 жовтня 2015 року по 09 березня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ДП "Центр державного земельного кадастру" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 73 432 грн 14 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає безпідставним, оскільки згідно заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, відповідно до статті 116 КЗпП України в день звільнення працівнику мають бути виплачені всі належні йому суми. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, в даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а відповідно до трудового законодавства даному випадку строк позовної давності не підлягає застосуванню. Твердження відповідача щодо невірності та безпідставності визначення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати суд вважає необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, крім того, відповідачем в обгрунтування своїх заперечень не надано свого розрахунку середнього заробітку позивача за весь час затримки, та правом на призначення експертизи, на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судовий наказ набрав законної сили 12 квітня 2016 року, проте розрахунок з позивачем не проведений на час його звернення до суду та ухвалення рішення суду, тому суд з врахуванням вказаних встановлених обставин дійшов правильного висновку про задоволення позову.Також правильно судом не був застосований строк позовної давності, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, оскільки частина друга статті 233 КЗпП України вказує на те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Твердження заявника про те, що невиплата власником або уповноваженим органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором і до цих правовідносин має бути застосований тримісячний строк позовної давності, є помилкою, неправильним тлумаченням правової норми, оскільки оплата праці дійсно випливає трудових правовідносин, але цей спір законодавцем вирізнений серед інших трудових спорів і до нього позовна давність не застосовується. Щодо твердження апелянта про неправильний розрахунок, то воно голослівне, оскільки позивач у своєму розрахунку, який суд взяв за основу (а. с. 59), керувався середньоденною заробітною платою за спірний період у розмірі 211 грн 62 коп., яка була надана відповідачем у довідці за № 176 від 07 червня 2016 року. Що ж до кількості робочих днів, то позивачем вони взяті з дня звільнення - 21 жовтня 2015 року по 09 березня 2017 року, коли мало бути чергове судове засідання. Відповідач же обраховував цей період у своєму запереченні - з 22 жовтня 2015 року до 20 грудня 2016 року, такий обрахунок періоду затримки розрахунку суперечить нормі частини першої статті 117 КЗпП України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ДП "Центр державного земельного кадастру" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що за подання позовної заяви суд не стягнув із позивача судовий збір, хоча вимога про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не є вимогою про стягнення заробітної плати та обкладається судовим збором. У судових рішеннях відсутні розрахунки стягнутої суми. Крім того, у розрахунках суд використав середній заробіток позивача за вересень та жовтень 2015 року, проте двома мясцями, що передують події звільнення, є серпень та вересень 2015 року. Також суд не визначив період затримки розрахунку, за який підлягає нарахуванню середній заробіток.
(2) Позиція ОСОБА_1 .
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що його середній заробіток за останні два місяці перед звільненням становить 211 грн 62 коп., відповідач помилково не врахував нараховану суму індексації та занизив заробіток до 150 грн 37 коп. Період затримки розрахунку при звільненні відповідач визначив у 293 робочих дні, проте не врахував, що фактичний розрахунок проведено лише 15 березня 2017 року, тому період нарахування сум за статтею 117 КЗпП України становить 347 робочих днів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що позивач з 11 вересня 2001 року працював у ДП "Державна картографічна фабрика" на посаді заступника директора з економічних питань, з 17 квітня 2013 року позивача переведено у виробничу філію "Державна картографічна фабрика" на посаду начальника планово-економічного відділу; 19 жовтня 2015 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням філією законодавства про працю.
Згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09 січня 2013 року № 5 реорганізовано ДП "Державна картографічна фабрика" шляхом приєднання до ДП "Центр державного земельного кадастру" та створено на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК.
На день припинення трудових відносин з ДП "Державна картографічна фабрика" за останнім рахувалася заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної платипозивачу.
Згідно довідки ДП "Центр державного земельного кадастру" від 07 червня 2016 року № 176, виданої ОСОБА_1, його середньомісячний заробіток за останні два місяці перед датою припинення трудових відносин з ДП "Державна картографічна фабрика" складає: 3 385 грн 92 коп., середньоденна заробітна плата становить 211грн 62 коп.