ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №815/7870/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2747/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 у справі №815/7870/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Олімп Югстрой" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "СК Олімп Югстрой" подало до суду позов, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 № 0003422202 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 9628 грн, № 0003402202 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 574 295,00 грн за основним платежем та в сумі 38 864,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0003382202 визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 496686,00 грн за основним платежем та в сумі 247 343,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2013 позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 № 0003422202, № 0003402202 та № 0003382202.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган безпідставно не визнає витрати та податковий кредит позивача з огляду на висновки контролюючих органів, викладені в актах перевірок контрагентів. Господарські операції реально вчинені, підтверджуються дослідженими судом первинними документами.
ДПІ у Київському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, постановленими з порушення норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.06.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 10.09.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість та визначення податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки позивача від 20.09.2013 № 392/22-02/35117800/47 з питань відносин з ТОВ "МАН Строй" у серпні, жовтні листопаді 2011 року, ПП "Промкомплект Україна" у червні 2012 року, ТОВ "Миколаїв Будторг" в серпні 2011 року, ПП "Інтексх-Плюс" у липні-грудні 2011 року, ПП "Меркурій-Д" в листопаді, грудні 2010 року, про порушення вимог пунктів підпунктів 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту витрат і податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання товарів/послуг у цих контрагентів, які є нереальними.