ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №826/12033/14
адміністративне провадження №К/9901/8595/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 (судді: Глущенко Я.Б. (головуючий), Пилипенко О.Є., Романчук О.М.) у справі №826/12033/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турман" Експрес" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Турман" Експрес" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.08.2014:
- №0003202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі на 449 533,00 грн;
- №0003212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в загальному розмірі на 586 350,00 грн, з них 390 900,00 грн - за основним платежем, 195 450,00 грн - за штрафними санкціями.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.07.2014 №1755/26-53-22-01-21/33445124, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ВКФ "Міліна" за період з 01.01.2010 по 30.11.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 1.2 п. 1, пп. пп. 2.1, 2.4, 2.16 п. 2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 449 533,00 грн та ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 390 900,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на викладеному в акті Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 №30/22-2/30523272 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВКФ "Мілана" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Фруком", ТОВ "Імортель груп", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "Скомп", ТОВ "Преміум Компані", ТОВ "Самаро Холдинг", ТОВ "Рекламна агенція Принцепс", ТОВ "Нашира", ТОВ "Детемо", ТОВ "Автобуссервіс-7", ТОВ "Новий градъ" за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, в якому, серед іншого, зазначено, що звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, оскільки ТОВ "ВКФ "Мілана" не надано жодних первинних документів. Крім того, контролюючий орган посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ "ВКФ "Мілана"), отриманого службовою особою ГВПМ Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м.Києва від 11.07.2013, в якому останній заперечував своє відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства. Також контролюючий орган вказав про ненадання позивачем до перевірки доказів підтвердження отримання позивачем від ТОВ "ВКФ "Мілана" товару (довіреностей, книг їх реєстрації), а також товарно-транспортних накладних. За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що це ТОВ "ВКФ "Мілана" здійснювало діяльність з метою надання податкової вигоди третім особам, в тому числі позивачу, за відсутності фактичного надання обумовлених договором з останнім послуг.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "ВКФ "Мілана" на підставі договору про надання послуг доставки кореспонденції та вантажів від 01.09.2011 №253.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договір, акти прийому - передачі виконаних робіт з додатками, податкові накладні, оборотно - сальдові відомості по рахунку НОМЕР_1, картки рахунку НОМЕР_1, банківські виписки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.3. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.