ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач-1 - Медвецький О. Ю. адвокат;
відповідач-2 - не з`явився.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Спеціалізованого машинобудування" (далі - ТОВ "Завод "Спецмашбуд")
на рішення Господарського суду Одеської області (суддя Степанова Л. В.) від 30.01.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) від 02.04.2019 у справі
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - Позивач, ДП "Житомирський БТЗ")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" (далі - ТОВ "Дівітіс") та ТОВ "Завод "Спецмашбуд"
про визнання недійсним договору,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 23.10.2018 ДП "Житомирський БТЗ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Дівітіс" та ТОВ "Завод "Спецмашбуд" про визнання недійсним, укладеного між ними, договору № 3 від 15.09.2016 (далі - Договір № 3) про відступлення права вимоги за договором поставки № 165 від 01.10.2014, укладеного між Позивачем та ТОВ "Дівітіс" (далі - Договір № 165).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що Договір № 3 укладений без надання письмової згоди ДП "Житомирський БТЗ", що є порушенням пункту 10.10 Договору № 165.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, позов задоволено; визнано недійсним Договір № 3; судовий збір покладено на Відповідачів.
2.2. Рішення судів мотивовані наявністю підстав для визнання недійсним Договору № 3, відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки він вчинений Відповідачами без попередньої письмової згоди Позивача.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 25.06.2019 ТОВ "Завод "Спецмашбуд" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суди безпідставно застосували положення статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вони не регулюють спірні правовідносини. Натомість, до застосування підлягали положення статті 518 ЦК України, оскільки акт звіряння від 30.11.2017 є доказом визнання Позивачем ТОВ "Завод "Спецмашбуд" як нового кредитора за Договором № 165.
4.2. Суди помилково застосували до Договору № 3 положення статей 203, 215 ЦК України та не застосували положення статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки ДП "Житомирський БТЗ" самостійно вчинив дії, спрямовані на визнання нового кредитора за Договором № 165.
4.3. Суди застосували статтю 628 ЦК України, тоді як слід було застосувати статтю 629 ЦК України, а також неправильно застосували статтю 516 ЦК України, оскільки системний аналіз пунктів 7.5 та 10.10 Договору № 165 дозволяє дійти висновку, що Постачальник має право передавати третім особам права та обов`язки за цим договором без попередньої письмової згоди Покупця, проте, в цьому разі у Постачальника виникає обов`язок сплатити на користь Покупця штраф.
5. Розгляд справи Верховним Судом
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Завод "Спецмашбуд"; розгляд справи призначено на 10.09.2019; встановлено строк для подання відзиву до 06.09.2019.
6. Встановлені судами обставини
6.1. 01.10.2014 між ДП "Житомирський БТЗ" (Покупець) та ТОВ "Дівітіс" (Постачальник) укладено Договір № 165, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у видаткових накладних.
У випадку передачі Постачальником третім особам повністю або частково своїх прав і/або обов`язків за даним договором без попередньої письмової згоди з Покупцем, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 50% від загальної вартості Продукції за цим договором (п.7.5).
Жодна зі сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки за даним Договором без попередньої письмової згоди іншої сторони (п.10.10).
6.2. 15.09.2016 між ТОВ "Дівітіс" (Первісний кредитор) та ТОВ "Завод "Спецмашбуд" (Новий кредитор) укладено Договір № 3, за умовами якого Первісний кредитор передає новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 165.
Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором та відповідає за зобов`язання перед Постачальниками Первісного кредитора (п. 1.2).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1).
6.3. Укладаючи Договір № 3, ТОВ "Дівітіс" не отримав письмової згоди від ДП "Житомирський БТЗ" як сторони Договору № 165 на відступлення права вимоги боргу.
6.4. ДП "Житомирський БТЗ" направило на адресу ТОВ "Завод "Спецмашбуд" лист № 01-11/4944 від 27.12.2017 (далі - Лист) з доданим до нього актом звіряння розрахунків (далі - Акт).
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
7.2. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
7.3. Як унормовано статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
7.4. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
7.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Разом з тим, сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естоппель), що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина 3 статті 509 ЦК України). Суд звертається mutatis mutandis до подібного висновку, викладеного у пункті 47 постанови Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.