ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду
Гудими Д. А. та Ситнік О. М.
Справа № 920/85/18
Провадження № 12-268гс18
І. Короткий виклад історії справи
1. 7 лютого 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України (далі - управління поліції, відповідач), в якому просив стягнути з останнього 700 000 грн, 165 625 доларів США, що станом на 7 лютого 2018 року еквівалентно 4 548 062,50 грн, і 10 000 євро, що станом на 7 лютого 2018 року еквівалентно 338 500 грн, а разом - 5 586 562,50 грн відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків).
2. Мотивував позов такими обставинами:
2.1. 22 травня 2014 року позивач уклав із Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області (назва змінена на Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України) договір № 14-000097414-65 про надання послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації (далі - договір), встановлених в магазині "Провіант", який належить позивачу.
2.2. Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець (управління поліції) зобов`язується надати позивачеві послуги із централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті, в якому знаходиться майно, що належить позивачу, а позивач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих послуг на умовах і в порядку, визначених договором.
2.3. 8 квітня 2017 року невстановлені особи здійснили розбійний напад на магазин "Провіант" (далі - магазин), зв`язали охоронця та зламали металевий сейф, який знаходився у приміщенні бухгалтерії магазину.
2.4. Внаслідок розбійного нападу на магазин були викрадені належні позивачеві кошти у розмірі 700 000 грн, 165 625 доларів США та 10 000 євро, які через закриття Роменського відділення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Правекс-банк", в якому позивач орендував індивідуальний сейф, він зберігав у металевому сейфі у приміщенні бухгалтерії магазину.
2.5. Оскільки викрадення коштів відбулося саме внаслідок неналежного виконання управлінням поліції умов договору, суд має стягнути з відповідача на користь позивача 5 586 562,50 грн відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків).
3. 14 червня 2018 року Господарський суд Сумської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
4. Мотивував рішення так :
4.1. Договір передбачає обов`язок управління поліції вчинити дії щодо захисту та збереження майна позивача, а у разі неналежного виконання таких обов`язків настає матеріальна відповідальність.
4.2. Враховуючи пункти 6.1.9 і 7.1.1 договору, а також висновок експертного дослідження за запитом позивача від 9 жовтня 2017 року № 09.10.17-1, договір позики та розписку від 5 квітня 2017 року, пояснення слідчого Слідчого управління Національної поліції в Сумській області, позивач на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів довів, що станом на момент пограбування 8 квітня 2017 у його власності були кошти у сумі 700 000 грн, 165 625 доларів США та 10 000 євро. Вказаний факт відповідач не спростував.
4.3. Управління поліції порушило умови договору, оскільки його представники прибули до магазину зі значним запізненням (більше 20 хвилин від моменту спрацювання сигналізації).
4.4. Відповідач не довів час прибуття на місце злочину - у магазин.
4.5. У діях управління поліції є склад цивільного правопорушення.
5. 12 вересня 2017 року Харківський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. Постанову апеляційний суд мотивував так:
6.1. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність усіх елементів господарського правопорушення як підстави для задоволення позову.
6.2. Спростовуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наявність у діях відповідача всіх елементів господарського правопорушення, а саме:
6.2.1. Протиправна поведінка відповідача полягає у зволіканні наряду взводу реагування управління поліції з виїздом на об`єкт після отримання сигналу "Тривога", повільному переміщенні до місцезнаходження цього об`єкта, а відтак - у несвоєчасності прибуття до того місця.
6.2.2. Збитками є 700 000 грн, 165 625 доларів США та 10 000 євро як заявлені позивачем суми викрадених коштів.
6.2.3. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою зумовлений тим, що через суттєве зволікання наряду взводу реагування управління поліції з виїздом на об`єкт після отримання сигналу "Тривога" та його повільним переміщенням до місцезнаходження магазину "Провіант", ця група не затримала осіб, причетних до викрадення коштів позивача у сумі 700 000 грн, 165 625 доларів США та 10 000 євро.
6.2.4. Вина відповідача виражена у формі недбалості - неналежного виконання службових обов`язків.
7. 27 вересня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалені судові рішення та закрити провадження у справі.
8. Мотивував касаційну скаргу так:
8.1. Спір у цій справі не належить до юрисдикції господарських судів, оскільки викрадені кошти належали позивачеві як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю. Крім того, частина заявлених до стягнення коштів належала ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у справі.
8.2. Відсутні підстави для позадоговірної відповідальності відповідача за завдану шкоду, оскільки шкода (збитки) позивачу завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб (зловмисників). Договір відшкодування заявлених позивачем збитків не передбачає.
9. 18 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу задовольнила частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції (далі - постанова).
10. Мотивувала постанову так :
10.1. Позивач обґрунтував позов обставинами неналежного виконання управлінням поліції укладеного з фізичною особою-підприємцем договору, який є господарським. Тому з урахуванням характеру спірних правовідносин справу має розглядати господарський суд.
10.2. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки боржника, наявності збитків у кредитора, причинного зв`язку між такими протиправною поведінкою та збитками, а також вини боржника. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих зобов`язань. Тобто, вимогу про відшкодування збитків (шкоди) можна заявити виключно у разі, якщо збитки є результатом правопорушення, та виключно до особи, яка порушила відповідне право.
10.3. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що договір передбачає охорону відповідного об`єкта позивача як спеціальну послугу. Більше того, крім відповідача, таку послугу повноцінно (із застосуванням у разі необхідності вогнепальної зброї для затримання злочинців під час збройного пограбування) не може надати будь-яка інша особа.
10.4. Суди попередніх інстанцій належно встановили, що у разі одержання уповноваженими службовими особами відповідача сигналу "Тривога" з пульту централізованого спостереження й інформації про можливе вчинення кримінального правопорушення на відповідному об`єкті позивача вони мали вчинити дії, передбачені чинним законодавством і підпунктами 6.1.2-6.1.4 договору.
10.5. Конкретного часу (у хвилинах і секундах) прибуття наряду взводу реагування управління поліції на місце події з моменту спрацювання тривожної сигналізації ні договір, ні спеціальні правові приписи не регламентують.
10.6. Оцінивши дії відповідача як неналежне виконання договірних зобов`язань, суд першої інстанції встановив, що наряд взводу реагування відповідача прибув на об`єкт із запізненням - більш як через 20 хвилин після спрацювання сигналізації, а інформацію про вчинене на об`єкті правопорушення уповноважений правоохоронний орган і позивач одержали від охоронця магазину ОСОБА_3, а не від працівників відповідача.
10.7. Однак суд першої інстанції не визначив, який час виїзду та прибуття представників відповідача за конкретних обставин справи мав бути достатнім для підтвердження виконання відповідачем його зобов`язань за договором.