Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №626/198/18
провадження № 51-9351км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.
прокурора Дехтярук О.К.
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника Орєхової Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220350000833, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України, із урахуванням вимог ст.ст. 98, 102 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна.
За вказаним вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 08 грудня 2017 року, приблизно о 22:30, спільно з неповнолітнім ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, помітивши ОСОБА_3, який внаслідок алкогольного сп`яніння перебував у безпорадному стані та спав на території прилеглій до домоволодіння за вищевказаною адресою, діючи за попередньою змовою, з раптово виниклим прямим умислом, направленим на здійснення нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_3, з метою заволодіння майном останнього, з корисливим мотивом здійснили розбійний напад на потерпілого, завдавши останньому множинні удари ногами в ділянку голови та тіла, чим спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 заволоділи майном ОСОБА_3 у вигляді сигарет марки "Strong" вартістю 14,10 грн. та грошей в сумі 11,00 грн., після чого з місця події зникли та вищевказаним майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 25, 10 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений фактично порушує питання про зміну судових рішень у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість та просить пом`якшити призначене йому покарання. Вважає, що суди призначили йому невиправдано суворе покарання, в повній мірі не врахували, що він вчинив злочин у неповнолітньому віці і є сиротою.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.