Постанова
іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 200/12555/17
провадження № 51-582 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого Двойкіна Д . В. - Мелещука Г.М.на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040640001579, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з 9 жовтня 2018 року та зараховано у строк покарання строк попереднього увʼязнення з 5 червня 2017 року по 9 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 5 червня 2017 року близько 00:30, перебуваючи разом із раніше знайомим йому ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 в ході сварки, що виникла під час вживання ними алкоголю, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків завдав ОСОБА_3 близько 5 ударів в обличчя та по голові, чим заподіяв останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер того ж дня.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
Зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього увʼязнення з 10 жовтня по 28 грудня 2018 року з розрахунку один день попереднього увʼязнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зазначає, що всі зібрані у кримінальному провадженні докази вказують на вчинення його підзахисним вбивства через необережність.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що частини показань свідків суд у рішенні не навів, при цьому не вказав, що на кухні квартири, де, відбувалася подія, обстановки не було порушено, що потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а сам ОСОБА_2 ніколи не проявляв агресивності, і що під час медичного освідування на кулаках останнього не було виявлено тілесних ушкоджень.
З урахуванням наведених сумнівів, які, на думку захисника, залишив поза увагою, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, саме неправомірні дії потерпілого, який намагався викрасти із шафи гроші, стали причиною душевного хвилювання ОСОБА_2, і він під цим впливом завдав потерпілому тілесні ушкодження з необережності.
Також захисник вказує, що у вироку не надано належної оцінки діям ОСОБА_2 після вчиненого, а саме його наміром викликати карету швидкої допомоги та проханню до сусідів віднести потерпілого на вулицю, оскільки ліфт поламався. Такі та інші дії, на думку захисника, вказують на відсутність наміру завдати потерплому тілесних ушкоджень, не сумісних із життям.
Таким чином, захисник вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за статтею 119 КК, тобто останній має нести відповідальність за вбивство з необережності.
Крім того, захисник зазначає, що суди формально перерахували докази, якими підтверджується винуватість його підзахисного, не надали цим доказам оцінки з точки зору належності та допустимості, як і не проаналізували показань свідків.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з пред`явленим ОСОБА_2 обвинуваченням, вважає останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 119 КК, при цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б вказували на умисне завдання тілесних ушкоджень потерпілому.
Однак такі доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції заслухавши показання самого винного, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.