Постанова
іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 286/8919/14-к
провадження № 51-4716км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Гладкого О. Є.,
захисника Кремеза О. В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
потерплих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу його захисника Кремеза О. В. на вироки Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року та Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060250000752, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Прилуки Овруцького району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 вересня 2014 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Судом вирішено цивільні позови, долю речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 25 вересня 2014 року приблизно о 23:00 вийшов зі своєї квартири ( АДРЕСА_1 ) у під`їзд, де на сходовому майданчику побачив дружину ОСОБА_4 зі знайомим ОСОБА_5 . Оскільки ОСОБА_1 підозрював дружину у подружній невірності, він будучи розгніваним вдарив ОСОБА_5 по обличчю, на що останній разом із ОСОБА_4 тікаючи від засудженого побігли вниз до виходу з будинку, а ОСОБА_1 повернувся до квартири. Через нетривалий проміжок часу ОСОБА_1 почув за дверима шум, він взяв господарський ніж і вийшов у під`їзд, де знову побачив дружину з ОСОБА_5 та підозрюючи їх у інтимному зв`язку, розгнівавшись поведінкою потерпілих, перебуваючи на сходинковому майданчику між третім та четвертих поверхами, завдав ножем удару в грудну клітку ОСОБА_5, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть. Одразу після цього, ОСОБА_1, перебуваючи на сходинковому майданчику між четвертим та п`ятим поверхами, завдав ножем удару в грудну клітку ОСОБА_4 заподіявши їй тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, частково задовольнив апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника Кремеза О . В. Вирок місцевого суду скасував в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 21 червня по 20 грудня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що при призначенні йому покарання не було враховано пом`якшуючі обставини та безпідставно не застосовано положення ст. 69 КК, а вирок апеляційного суду постановлено упередженим та незаконним складом суду. На думку засудженого, він вчинив злочин в стані вираженого емоційного збудження під впливом сильного душевного хвилювання, викликаним аморальними діями потерпілих та за відсутності прямого умислу, що є пом`якшуючими покарання обставинами. Також йому було неправильно зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення та пом`якшити призначене покарання ОСОБА_1 Вказує на те, що засуджений в момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані вираженого емоційного збудження, що свідчить про відсутність у нього завчасного планування будь-яких конкретних дій та наміру до них, а тому і про відсутність прямого умислу на вбивство потерпілих. Враховуючи викладене, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК, а не за ст. 115 КК. Зазначає, що призначаючи покарання суди не врахували всіх пом`якшуючих обставин, особу винного та безпідставно не застосували положення ст. 69 КК. Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено факт того, що в момент вчинення злочину ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, тому визнання цього обставиною, що обтяжує покарання є неправильним. На думку захисника, суди дійшли невірного висновку про задоволення позову потерпілого ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди, а також засудженому неправильно зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою та захисника касаційні скарги і просив їх задовольнити. Захисник підтримав свою та засудженого касаційні скарги і просив їх задовольнити. Прокурор та потерпілі заперечували проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.
У поданій касаційній скарзі засуджений, серед іншого, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст. 433 КПК їх перевірки до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Разом із тим, на думку колегії суддів, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, будучи допитаним у суді першої інстанції засуджений ОСОБА_1 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та пояснив, що в день події приблизно о 23:00 він перебував вдома, однак не пам`ятає чи вживав алкогольні напої. Почувши крики він вийшов з квартири й побачив на сходинковому майданчику між третім і четвертим поверхами дружину з ОСОБА_5, він ударив останнього кулаком по голові. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 побігли вниз, а він повернувся у квартиру. Через хвилин 15-20, а може й 30 він знов почувши шурхіт під дверима, схопив ніж та ударом плеча відчинив двері і побачив потерпілих. Розгніваний він спочатку ударив ножем у груди ОСОБА_5, а потім дружину. Після чого повернувся в квартиру, ніж поклав на стіл та вживав алкоголь.
Окрім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями допитаних у суді потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2, а також свідків ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 тощо.
Також, в основу вироку суд обґрунтовано поклав фактичні данні, що містяться у: протоколі огляду місця події від 26 вересня 2014 року, згідно з яким у квартирі де проживає ОСОБА_1 було виявлено та вилучено ніж у чохлі; на сходинкову майданчику, де розташована квартира та в інших місцях на сходинках у під`їзді виявлені численні плями бурого кольору, а на сходинковому майданчику п`ятого поверху виявлено труп ОСОБА_4, на одежі якої були сліди схожі на кров та наскрізне пошкодження; висновках судово-медичних експертиз від 28 листопада 2014 року з яких убачається, що від завданих ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ударів ножем їм було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть потерпілих, а відповідно до висновку судово-медичного експерта від 21 листопада 2014 року вказані ушкодження могли бути заподіяні потерпілим при обставинах, зазначених засудженим при проведенні слідчого експерименту з його участю; висновках судово-медичної експертизи речових доказів від 4 листопада 2014 року, експерта-цитолога від 21 жовтня 2014 року, експерта-імунолога від 31 жовтня 2014 року, судової криміналістичної експертизи від 11 грудня 2014 року, якими встановлено, що кров, виявлена на ножі при огляді місця події, одежі потерпілих та джинсових штанах засудженого ОСОБА_1 , може належати як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4, а пошкодження на одязі останніх співпадають по розташуванню з пошкодженнями на їх тілах і могли бути утворені від наданого на дослідження ножа.
Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та водночас вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій з огляду на відсутність в останнього наміру вбивати потерпілих.
Так, відповідно до ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.