Постанова
іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 610/1109/18
провадження № 51-303км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Парусова А.М.,
захисника Татьянка А.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220190000311, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Новоозерянка Олевського району Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомБалаклійського районного суду Харківської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 березня 2018 року о 10-ій год 43 хв та приблизно о 15-ій год 00 хв прийшов до магазину "Дует", розташованого на вул. Центральній, 165 у с. Шевелівка Балаклійського району Харківської області, та, маючи при собі банківську картку АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2, володіючи пін-кодом до цієї картки незаконно, діючи умисно, з метою збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись банківським терміналом, розрахувався карткою за товари на суму 508 грн 30 коп. і 400 грн, відповідно, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
У той же день о 10-ій год 46 хв ОСОБА_1 прийшов до відділення "Укрпошти", розташованого за адресою: вул . Центральна, 90а у с . Шевелівка Балаклійського району Харківської області, маючи при собі банківську картку АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2, володіючи пін-кодом до картки незаконно, діючи умисно, з метою збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись банківським терміналом, розрахувався карткою за послуги на суму 1050 грн 45 коп., спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ОСОБА_1 вчинив три тотожні діяння, об`єднані єдиним умислом, єдиним предметом злочину та протягом нетривалого часу, а тому його дії слід вважати одним триваючим злочином та кваліфікувати за ч. 1
ст. 185 КК. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. ст. 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора і не навів підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Парусов А.М. підтримав касаційну скаргу в повному обсязі, яку просив задовольнити та скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Водночас прокурор заявив клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання висновку про те, чи вправі прокурор звертатися з касаційною скаргою в інтересах засудженого, оскільки з цього питання існують різні правові позиції у рішеннях касаційного суду.
Захисник Татьянко А.М. просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та клопотання прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Парусова А.М., захисника Татьянко А.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
З огляду на положення ст. 434-1 КПК та враховуючи доводи прокурора у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що заявлене прокурором клопотання про передачу кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду не перешкоджає вирішенню цієї скарги по суті, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Пунктами1, 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).